Запах паски

Алхімія Великодня - паска.Солодкий ванільний запах досі чути в квартирі.Спекти паску - це наче подолати гірський перевал.Усі паски, якими завалено ринок, наче дерев"яні: ні смаку, ні запаху.Це я переконалася минулого року, коли в мене не вийшли мої паски, бо я вдалася до експерименту.Так було прикро.
Я не знаю сімейного рецепту, не записала, однак відчуваю за своїми плечима маму, бабусь, прабабусь, прапрабабусь.Колись моя дочка сама захоче спекти паску, хоч матиме як і я вибір: купити або спекти, пройти довгий шлях до цього дивовижного блаженного запаху,який дарує втіху від самоствердження.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.04.2012. Трави
• 29.04.2012. ***
• 27.04.2012. Захiд сонця
• 22.04.2012. Iнфантилiзм
• 21.04.2012. Iсторiя як детектив
• 20.04.2012. Недовiра
• 19.04.2012. Нове мiсто
• 16.04.2012. Свiтло
• 14.04.2012. Запах паски
• 13.04.2012. Старiсть храму
• 12.04.2012. Зима в Боневицi
• 09.04.2012. Антиутопiя
• 08.04.2012. Щоб вижити
• 07.04.2012. Цiлу нiч падав дощ...
• 05.04.2012. Вiртуальна ненависть
• 03.04.2012. Речi не на мiсцi
• 02.04.2012. Домашня бiблiотека
• 01.04.2012. Свiт, що не змiнився