Щоб вижити

Христа розіп"яли би у всі часи, коли б він не прийшов.Це - беззаперечна істина.Можна знову і знову описувати його пришестя і все складатиметься саме так, як дві тисячі років тому.Уже декілька днів мене жахає ця думка, не знаю, чому.Може, під впливом роману Володимира Короткевича "Христос приземлився в Городні", який я зараз читаю.Радще він став приводом замислитись над цим.Насправді я бачу, як мало залишилось людей, здатних любити щось окрім власного добробуту.Вони здатні на все, щоб тільки вижити, і будь-яка правда про те, що вони нікчемні боягузи, викликає в них ненависть.
Месію не народять знедолені бідністю чи багатством.Для того,щоб він прийшов, потрібно пройти випробування як багатством, так бідністю, як свободою, так неволею, і залишитись при цьому собою.
Сама я не вірю в казки про месію, який прийде хтозна-звідки.Тому мені близькі думки катарів, що в цьому світі неможливо спастися.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.04.2012. Трави
• 29.04.2012. ***
• 27.04.2012. Захiд сонця
• 22.04.2012. Iнфантилiзм
• 21.04.2012. Iсторiя як детектив
• 20.04.2012. Недовiра
• 19.04.2012. Нове мiсто
• 16.04.2012. Свiтло
• 14.04.2012. Запах паски
• 13.04.2012. Старiсть храму
• 12.04.2012. Зима в Боневицi
• 09.04.2012. Антиутопiя
• 08.04.2012. Щоб вижити
• 07.04.2012. Цiлу нiч падав дощ...
• 05.04.2012. Вiртуальна ненависть
• 03.04.2012. Речi не на мiсцi
• 02.04.2012. Домашня бiблiотека
• 01.04.2012. Свiт, що не змiнився