Цiлу нiч падав дощ...

Цілу ніч падав дощ і нарешті пробудив землю.Я виглянула у вікно й побачила зелену траву.Тепер є на чому спочити втомленим очам.
Таке саме повільне оновлення відбувається і в мені.Я не можу спілкуватись з тими самими людьми,наче мала з ними довгу-предовгу розмову і тепер потрібно зробити перерву. Не можу писати так, як раніше.Образно це можна пояснити, наче паузу між весною і зимою.Та навіть тіло почало поводитись не так, як раніше.Надто довго я хворіла.Можливо, подібні речі відбуваються не тільки зі мною, а й з цілим Всесвітом.Єдине, що можна зробити - це відпустити усі ті процеси, нехай діється те, що діється, хай навіть йде до гіршого.
Погано те, що сни більше не підказують мені, куди йти.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.04.2012. Трави
• 29.04.2012. ***
• 27.04.2012. Захiд сонця
• 22.04.2012. Iнфантилiзм
• 21.04.2012. Iсторiя як детектив
• 20.04.2012. Недовiра
• 19.04.2012. Нове мiсто
• 16.04.2012. Свiтло
• 14.04.2012. Запах паски
• 13.04.2012. Старiсть храму
• 12.04.2012. Зима в Боневицi
• 09.04.2012. Антиутопiя
• 08.04.2012. Щоб вижити
• 07.04.2012. Цiлу нiч падав дощ...
• 05.04.2012. Вiртуальна ненависть
• 03.04.2012. Речi не на мiсцi
• 02.04.2012. Домашня бiблiотека
• 01.04.2012. Свiт, що не змiнився