Iнфантилiзм

Галина Пагутяк: литературный дневник

За ніч зацвіла алича.Таке відчуття, що земля втомилась від зимування і веснування, від залежності від сонця.Ніщо не викликає такої тривоги в людині,як небесні знаки.Сонця стає дедалі менше.Воно не гріє так як раніше. Це мені нагадує Добромильський літопис, писаний у 18 ст., де переважна більшість записів про повені, засухи, неврожаї, знамення у небі, двоголові телята і моровиця, і жодної тобі політики.Маленький такий літопис, як маленьке життя маленької людини, констатація безсилля перед стихією.А от у Лукреційовій поемі " Про природу речей" в книзі, присвяченій моровиці й природнім катаклізмам" увага зосереджується на поведінці людини за таких обставин.Люди миттю дичавіють і керуються винятково інстинктами, оскільки роблять ставку на Бога, а не на власні моральні якості й здоровий глузд.Вони убивають Бога в собі, якщо не отримують захисту.І при цьому навіть не здогадуються, що Бог завжди всередині, а не зовні.
Найбільше мене обурює в людях несамостійність вчинків.Але ще більше - несамостійність думки.Все це наслідок того, що не існує системи координат для людини у Всесвіті й повна дезорієнтація в інфантильному суспільстві, яким може керувати хто завгодно.



Другие статьи в литературном дневнике: