Iсторiя як детектив

З тією історією доводиться стати детективом.Там розбіжності в датах 20 років, там книга виявляється старішою майже на сто років і не того автора.Найгірше те, що немає навіть з ким проконсультуватися, бо фахівців уже немає поміж живих.Для роману це не так важливо,важливо для мене.Коли посилаються на книгу, не читаючи її, це вже нікуди не годиться.Мене ошукують на кожному кроці - кому тут вірити.Щоб встановити істину, треба багато років працювати в архівах та бібліотеках, а в мене інші завдання в цьому житті.Найсмішніше те, коли тобі дорікають в дилетантизмі, а ти цього й не заперечуєш, не сперечаєшся.Що ж, і це досвід.Мушу встановити, чи була у Добромилі друкарня в 30-40 роках ХУІ століття, бо тут залежить на репутації Гербурта.Здається, я єдмна, кому на цьому залежить.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.04.2012. Трави
• 29.04.2012. ***
• 27.04.2012. Захiд сонця
• 22.04.2012. Iнфантилiзм
• 21.04.2012. Iсторiя як детектив
• 20.04.2012. Недовiра
• 19.04.2012. Нове мiсто
• 16.04.2012. Свiтло
• 14.04.2012. Запах паски
• 13.04.2012. Старiсть храму
• 12.04.2012. Зима в Боневицi
• 09.04.2012. Антиутопiя
• 08.04.2012. Щоб вижити
• 07.04.2012. Цiлу нiч падав дощ...
• 05.04.2012. Вiртуальна ненависть
• 03.04.2012. Речi не на мiсцi
• 02.04.2012. Домашня бiблiотека
• 01.04.2012. Свiт, що не змiнився