Рецензия на «Смуток» (Петро Домаха)
Первый луч - благословенье бога - По лицу любимому скользнул, И дремавший побледнел немного, Но ещё спокойнее уснул. Верно, поцелуем показалась Теплота небесного луча... Так давно губами я касалась Милых губ и смуглого плеча... А теперь усопших бестелесней, В неутешном странствии моем, Я к нему влетаю только песней И ласкаюсь утренним лучом. (А. Ахмататова) Така зворушлива, ностальгійна історія, стара, як світ, лірична, дотульна, ніжна. Жіноче серце не може не відгукнутися на неї, бо ховає по шуфлядкам особисті приємні спогади про (пам'яаєте у Магомаєва?) "вєчную любов". Весною - про любов. Дуже доречно. А стиль автора поза критикою. Мені сподобалось, Елена Иваницкая 08.03.2012 10:34 • Заявить о нарушении
О, які співзвучні рядки!
Сердечно дякую за тепло! Весняних тремтливих сподівань Вам, їх найскорішого втілення. Гарних чоловіків на шляху й кохання. Петро Домаха 08.03.2012 15:37 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
