Рецензия на «Как же так получилось...» (Наташа Ружицкая)
Як сталось це, Що у випробовуннях будь-яких Ми приріклись разом Перепливати стрімкий Стікс? Та ти чекала так самотньо Марячись затишить воду, Заколихати небезбеку, Щоб пошукати собі броду. Тепер на тебе кличу я, Прониклий наскрізь одинак. Хто з нас обіцянки порушив? Хто винний більш за наші душі? Напевне - я, бо не пробився Крізь темряву та плин нічний, Щоб зупинить невпинну бурю, В якій нагнав тебе Харон, Такий до нас нестримано лихий Й навічно невблаганний. Ив Олендр 05.03.2012 00:03 • Заявить о нарушении
Ив, спасибо! Спасибо, за грустную мелодию этих строк на украинском языке...
Благодарна Вам искреннее... С сердцем, Наташа Ружицкая 05.03.2012 07:56 Заявить о нарушении
Спасибо) Это у нас уже становится небольшой традицией.
С улыбкой, Ив Олендр 05.03.2012 08:01 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
