Рецензия на «Чорна весна» (Петро Домаха)
Й орли, й вітряки, й ґави - усе несе смислове навантаження. Класика, пане Петре. А тема болючою буде доти, доки ми не навчимося зрівнювати свій біль з болем інших. У мене бабуся й дід жили на Ставропіллі, там у 46-47 р.р. було майже те саме. Як і на Підкарпатській Русі середини-кінця 30-х. А наш край же тоді був у складі Чехо-Словаччини. Сподобалося оповідання. Ирина Мадрига 07.11.2011 12:08 • Заявить о нарушении
Дякую, пані Ірино за високу оцінку! До класики ой як далеко...
Звісно треба знати і пам"ятати усі трагедії: вірменську, українську , лемківську і т. д. Чомусь на слуху слова Цветаєвої "Уж сколько их упало в эту бездну..." Петро Домаха 07.11.2011 22:09 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
