Рецензия на «до» (Иван Зубарь)
Десь вона блукає... Може у снах, може в світах таких далеких, що вдивляючись в далечінь їх і не видно...А, може, зовсім поряд... Заплющ очі, вслухайся в тишу...Чуєш, музика...Це пісня її душі. Вона десь поряд. Потрібно лише пильніше вдивитися, вслухатися, і простягти долоню. Тоді вона прилетить маленькою пухнастою насінинкою, така самотня, відірвана від усього, боязко покружляє, та зрозуміє, що долоня тепла і затишна. І вмоститься зручніше в цій долоні, що розкрилася саме для неї, і заспіває тільки для тебе. у Вас гарні вірші! Пишіть! З повагою Я*:-) Наталия Воропай 18.07.2016 12:26 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
