до

Иван Зубарь
Краплинко світла золота,
де ти блукаєш, невагома?
Вже на чоло лягає втома,
така холодна і густа.
І відганяю студінь. Жах
 у помахах. І вже безкровна
душа моя струмує сонно
 і десь летить на ста вітрах.
О час жорстоко нас поб"є,
Не дасть надії ні мачинки.
Заплющу очі. Де ти є,
краплинко світла, ...