Рецензия на «В неведомой, любви лишенной эре» (Наташа Ружицкая)
У невідомій безкоханій ері, де пустоквітний усміх у садів, - пусти розчарування спомин в двері не дай зацілувать моїх слідів. Нехай згорить у попіл наше вчора та почорніє від самоти дим... Чужій ненаполоханій підкорі не дай зацілувать моїх слідів. Ні пальцям праглим, ні очам кликучим, ні легкодумним вустам молодим у невідомім безкоханім потім не дай зацілувать моїх слідів. Усе розкриє та оголить осінь: Навіщо розлетілися, куди... Як одежину сєкондхенд, життя ми зносим - не дай зацілувать моїх слідів. Ив Олендр 01.01.2015 22:23 • Заявить о нарушении
Спасибо, дорогая Ив, за твой прекрасный перевод, за удивительное звучание украинского языка!
...и последние строчки очень метко, да, именно как "сєкондхенд"... Всегда рада тебе! С искренностью, с теплыми мыслями о тебе, Наташа Ружицкая 02.01.2015 11:42 Заявить о нарушении
Наташа, Ив,
какой потрясающий рефрен. * с Рождеством! Игорь Влади Кузнецов 06.01.2015 18:33 Заявить о нарушении
Спасибо, Игорь!
Света и Тепла Вам в душе в эти необыкновенные дни!!! С благодарностью, Наташа Ружицкая 06.01.2015 22:44 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
