Рецензия на «Кобилиця-Хонда» (Петро Домаха)
Як все-таки непереможно біла кобилиця дріманула повз долі героїнь... І хоча вона тут така, здавалось би, примарна, насправді, - найживіша серед усіх. А взагалі-то просто помовчати хочеться після Вашої оповіді... З повагою Динка Галчонок 31.05.2012 21:39 • Заявить о нарушении
Дуже дякую, Діно за щирість!
Приємно, що знайшли час і відгукнулися. Напевне ту мрію осідлають нащадки... Хай щастить Вам із власними! Із величезною приязню та повагою, Петро. Петро Домаха 31.05.2012 22:05 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
