Рецензия на «Несподiваний сон» (Петро Домаха)
Цікава мандрівка неземними світами. От тільки воронам трішки не щастить. Компліментами не обсипали. І синьооких чорноокими назвали, і веселкових - чорними,і неметушливих - зледачілими...))) Динка Галчонок 01.12.2011 23:01 • Заявить о нарушении
Ворони веселкові з блаватками очей...
Гарно. Візьму на озброєння, Діно. Сердечно дякую! Петро Домаха 02.12.2011 17:46 Заявить о нарушении
Крім майстра художнього слова Ви, Петре, виявились ще й знавцем ворон! Таки чорноокі!!!))) Соррі, соррі і ще раз соррі! )))
Динка Галчонок 07.12.2011 13:44 Заявить о нарушении
Колись промерзлого зимового дня підібрав на домобудівному комбінаті ворону. Старенька дуже заслабла і літати не могла. У відносно теплій комірчині-складі 5 на3 метри пселив її у картонній коробці. Примусово поїв і годував несоленим салом. Через тиждень оклигала і літала комірчиною.
А потім почала творити усіляку шкоду. Випустив на волю. Отоді вже я надивився на її хитрі очі... Дякую за теплі слова, Діно! Петро Домаха 07.12.2011 23:39 Заявить о нарушении
А я тільки з галченятами у родинних стосунках . ))) Підбирали жовторотиків, що із гнізд випадали і вигодовували. От у них якраз небесно голубий погляд. І якби не Ваш сон, до сих пір на ворон переносила б цю синьоокість. Сьогодні намагалась заглянути в очі декільком. Це ж треба, диво таке: очей не видно! І собі дивую. )))
Динка Галчонок 08.12.2011 00:16 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
