Рецензия на «Несподiваний сон» (Петро Домаха)
"Прокидаюся дитинно-усміхнений. Боюся ворухнутися, щоб не сполохати крутіння внутрішнього кінопроектора. Сон вдруге проступає у найдрібніших деталях, у найтонших відтінках забарвлення. Аж до останньої пір’їнки на крилі... Нірвана!" бажаю, Петре, нірвани щоранку... і її присмаку упродовж дня та ночі.. Ваша світла голівонька, серце та очі того заслуговують... З повагою.... Мира Мора 01.12.2011 13:47 • Заявить о нарушении
Нірвана на дорозі не валяється.
До неї шлях довгий і тяжкий... Яке розкішне побажання, Іро!!! Дужко дякую! Петро Домаха 01.12.2011 19:40 Заявить о нарушении
а я бажаю для світлого та ДО світлого легкого шляху , Петре :)
З пов. Мира Мора 01.12.2011 19:42 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
