Рецензия на «Ти мовчиш» (Петро Домаха)
Так романтично, що просто раз - і весь цей апокаліпсис вщух, пройшов, даруйте, зметаморфував у Свято цвітіння почуття, у свято розтопленого, випавшого в осад чи знищеного шляхом претворення у газоподібну субстанцію льодовикового періоду. Дуже сподобалось! ))) Динка Галчонок 22.11.2011 23:35 • Заявить о нарушении
О, вельми незвичне, гарне прочитання цього трохи песимістичного твору.
А відтак ще приємніше. Тепліє на душі. Тішуся й щиро бажаю Вам кохання! Почутого, переплетеного міцно, взаємно притуленого. Посміхаюся, Діно, та сердечно дякую! Петро Домаха 23.11.2011 19:47 Заявить о нарушении
Коли мелодія у гармонії з темою, та ще й знайдене вельми оригінальне трактування, тоді й песимістичне стає джерелом оптимізму. )))
Зворушена щирим побажанням. ))) Динка Галчонок 24.11.2011 01:36 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
