Рецензия на «Ти мовчиш» (Петро Домаха)
Жахливу картину Ви зобразили, але не майбутнього, а сучасного. Справді, часто ми відгороджуємось прірвою мовчання та непорозуміння. Але ж потрібно надіятись, що десь є до кого можно "притулитися". Бажаю Вам, щоб така людина відгутнулась і... усміхнулась Вам. А ще хотіла сказати, що ваші твори українською мовою мені більше сподобались. Успіхів Вам! Татьяна Водяна 15.11.2011 12:50 • Заявить о нарушении
Апокаліпсис у душі, у почуваннях...
То направду жахливо. І все ж надія не хоче вмирати. Нею і живемо, за неї і чіпляємося. Мені дуже приємно, що відізвалося у Вашій душі. Пишу і думаю українською, а при перекладі якісь відтінки, напевне, втрачаються. Сердечно дякую, Татьяна! Успіхів! Петро Домаха 15.11.2011 21:04 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
