Рецензия на «Колесо» (Петро Домаха)
Пане Петре, у Вашому есеї вчувається неквапна хода волів. Отака чудова монолітність ритміки, яка заворожує перспективою, що тягнеться кудись далеко, аж за обрій. Твір високохудожній та ще й насичений цікавими фактами з історії. Була б моя воля, я б його ввела до шкільних хрестоматій з української літератури. Це я не компліменти Вам пишу, це я так насправді думаю. І водночас дуже радію за Вас, бо такі твори не щодень вдаються, а тому залишаються в пам"яті не тільки автора, а й читача, навіть випадкового. Хай би випадковий потрапляв на цей твір, то, будьте певні, наступного разу він на Вашу сторінку вже заходитиме регулярно й залюбки. Винесіть цей твір на самий вершечок сторінки, хай би він був Вашою авторською візитівкою тут. Ирина Мадрига 20.08.2011 12:11 • Заявить о нарушении
Збентежений Вашими словами, пані Ірино!
Дуже дякую! Про неквапну ходу круторогих... Шестирічним пацаном допомагав батькові орати волами. На зворотах треба було хапати борозенного за коротенький мотузок і круто розвертатися. Батько заносив плуга. І там, на щойно зораній грядці, віл наступив мені на ногу. Я бачив як ботинок занурився у ріллю і чекав допоки той не переступить. Чомусь здавалося, що віл навмисне не квапиться... Петро Домаха 20.08.2011 13:40 Заявить о нарушении
Пане Петре, это почти анекдотическое понимание неторопливости вола. И в этой истории какие-то психоаналитические мотивы. То есть, имеет смысл сделать это частью повествования. Равно как и упоминание про "захованное" правило кинематографа.
Евгений Рыбаченко 24.08.2011 08:38 Заявить о нарушении
Дякую, п. Євгене!
Знаєте, тоді було не зовсім весело. Ступня посиніла добре, що без переломів обійшлося. А воли направду були чудові.Нашої української сірої масті. Їх тримали спеціально, щоб у кінці серпня возити на Сороченському ярмарку Гоголівських персонажів. Великі Сороченці ж близько - 12 км. Ваші зауваги дуже слушні. Тисну руку. Шануймося. Петро Домаха 24.08.2011 09:37 Заявить о нарушении
Я просто заметил, что интересны Ваши замечания-зауваги. А пане Тино Лученко зовёт меня - Женя. И так - наиболее привычно.
Евгений Рыбаченко 24.08.2011 09:53 Заявить о нарушении
К тому же Ваш текст очень серьёзен и какая-то толика иронии, думаю, что будет уместна.
Евгений Рыбаченко 24.08.2011 09:55 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
