Рецензия на «Цоко» (Петро Домаха)
І кумедне, і філософське оповідання. Вам, пане Петре, вдалося ще й поезію в нього вмістити. Невже це з натури? Крук на голові в кози - в таке аж не віриться:) Ирина Мадрига 22.02.2011 22:07 • Заявить о нарушении
Цоко - справжній.
Знайома дочки живе під Полтавою і тримала такого пса. Він дійсно рив тунель. Ім"я таке отримав бо ганяв-цокотів пазурями підлогою. Народився ж під зиму, то довелося забрати до хати. А крук на спині у кози... То дитячі враження. Бачив у сусідки Насті як приручена галка каталася на козячій спині чи сиділа на рогах. Шановна Ірино! Мені приємно що зобачили "філософію". Всі ми, чоловіки будемо колись схожі на Цоко. Та здаватися не варто... З повагою. Петро Домаха 22.02.2011 22:41 Заявить о нарушении
То, може, хай би галка й була. Галки ж дуже розумні. А крук, мені здається, трохи не вписується.
Оповідання ж чудове, живе і справжнє. Ирина Мадрига 22.02.2011 22:46 Заявить о нарушении
Пані Ірино! Останні дослідження розумових здібностей серед усього воронячого племені виводять на перше місце крука. Він - незаперечний лідер.
А ще чорний смоляний на фоні білого шовку кози... Добре малюються. З повагою. Петро Домаха 23.02.2011 21:13 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
