Рецензия на «Бiологiя почуттiв» (Петро Домаха)
...але ж подумайте, яким нікчемним було б наше життя, без отого "страждав і мучився")) Дуже гарно написано. Зачаровує)) З теплом, Брия Пишущая 19.02.2011 12:22 • Заявить о нарушении
О так, Наталю!
Сірим і нікчемним. Кохання змушує поглянути на світ іншими очима. І навіть коли "відмучиться", переболить, то вкарбовуються назавжди і залишаються з тобою неймовірні образи. Емоційно "перетрушений", оновлений із середини, будеш часто повертатися у споминах до тих днів. І радіти життю і дякувати за подароване диво. Бажаю кохання ! А ще постійного відчуття, що Ви та - яку кохають. Петро Домаха 19.02.2011 20:09 Заявить о нарушении
Пане Петре,чи не були Ви в котромусь із своїх життів жінкою?:-)
Бо звідки Вам так достеменно відомо, що саме нам треба бажати? Жартую, звісно. Щира дякя! Брия Пишущая 19.02.2011 23:23 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
