Морская библиотекаВи ж знаєте, що таке "артефакт"? - Серія "Морская библиотека" безперечно була артефактом мого дитинства. Книжки загалом річ непроста, ой, не просто так річ; а об'єднані в тематичну серію, з одноманітними палітурками, оздоблені символікою, вони набувають тієї нездоланної ваби та бентежної таємниці, яку зазвичай мають замкнені шухляди, загублені скарби та предмети колекціонування. А це ж не звичайна, "сухопутна" серія, як-от "Вершини світового письменства" або "Классики и современники"; це - мариністика, тобто все-все про море, мандри, флот, моряків... і про тата-мореплавця. Коли я вперше помітив на палітурці синій овал з чорним вітрильничком і написом МОРСКАЯ БИБЛИОТЕКА, миттю оте все збагнув. Я притягнув стільця до книжкових полиць та заходився нишпорити - шукати решту Бібліотеки. Та решти не було, і з усієї - в моїй уяві неосяжній! - серії мені дісталося одненьке видання 1978 року (Борис Лавренев, "Срочный фрахт" - двічі скарб, Лавреньов - мій земляк-херсонець). А далі пішло саме так, як тільки й могло піти - з огляду на особливості радянського часу та значення тієї серії для мене. Я обнишпорив книжкові клуні родичів - марно! Тоді почалося нескінченне та щасливе блукання книгарнями, а у випадку омріяної знахідки - добування грошей, найчастіше - якимось фантастичним чином. Пригадую день, коли я раптом, за 1 секунду та за 1 радянський карбованець, казково збагатився та впритул наблизився до можливості придбати будь-яку книжку серії або навіть її всю разом - якби вона, ясна річ, мені одночасно трапилася. За той карбованець я купив квиток миттєвої лотереї СПРІНТ і виграв 25 карбованців. Щастя було в руках, воно зробилося не те що можливим, воно - відбувалося, просто тут і зараз... А за наступні 60 секунд ті шалені гроші було витрачено на 25 квитків лотерії, які не принесли мені нічого, крім гіркотного, чорного, відчайдушного розчарування - адже я втратив той єдиний карбованець, що мав, і ще 25 виграних, і відкинув себе якнайдалі від свого скарба... Так чи інакше, але доля, боги, видавництва та книжкова торгівля зглянулися на мої наполегливі старання та почали підкидати мені книжки серії - коли за гроші, а коли й так. Здається, останньою я придбав "Маракотову безодню" Конан Дойля - на відміну від попередніх видань, які мали шерехуваті картонні палітурки з бляклими малюнками та видавалася на грубому сірувато-помаранчевому папері, ця вийшла гладенько-лискуча, з насиченою барвами обкладинкою, з яскравими ілюстраціями, на хрустких сліпучо-білих сторінках. ...Минуло років із 30. Я вже сам щось пишу, і про море - іноді також. Згадав ту серію та заходився досліджувати - чи існує вона досі, що сталося з видавництвом, таке. А "Морська бібліотека" була спільним проектом одеського "Маяка" та сімферопольської "Таврії" - і мене охопили погані передчуття. Так і є: російська Вікіпедія повідомляє про "Таврію", що це "советское, украинское, российское издательство" - і саме така доля спіткала мало не всі державні контори в Криму. Як із тими шаленими 25 карбованцями, протриньканими на СПРІНТ, я відчув гіркотне, чорне, відчайдушне розчарування, а тоді - гнів. Мене обікрали! - ось воно як; і не просто мене, 43-річного, із сивими скронями, трохи цинічного та дещо розчарованого чоловіка. Обікрали дитину - малого, який ганяв містом у пошуках найціннішого скрабу - чергової книжки серії "Морская библиотека". ...Цей перелік довгий, і він дедалі росте. 2018 © Copyright: Максим Федорченко, 2018.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
