Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/10/18/1309
Кому за обрій, а кому у небо,
за горизонт рушати і пливти,
легко життя гортаючи сторінки,
якому наче хмарам летіти.
Пливуть і опиняються далеко,
їх не спинити, не знайти,
вони летять наче лелеки,
у морі неба як човни.
Залишиться життя дорога,
малює лінії розмітки в ній життя
і хто б туди не їхав, або звідти,
будуть вказівники біля стовпа.
До неба - поверхів кінечність,
а для дороги по землі тут є
обочина і руху вічність,
який життя дорогу проведе.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/10/25/1785
23.09.2018.
Світлини Ігора Винниченка:
“Комусь за обрій - іншим в піднебесся…”