Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/10/21/1017
Осінь небо малювала
і хмарками прикрашала,
а малюнок білих хмар
наче янгол малював.
Оце він летів світами
і розмахував крилами,
і ширяв у далечінь,
де рождалась ночі тінь.
А для тіні ще не час:
ніч запрошувать до нас,
тому в лісі вона бродить
і пожовклий лист знаходить.
В дзеркало води загляне,
де синіше небо стане,
листячком зашелестить,
на деревах уже спить.
Рясним дощем покропить,
краплі в листі залишить,
знову стане малювати,
синє небо фарбувати.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/10/30/32
23.09.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Зачепило…”