Рецензия на «вiдсирiв, вiдiйшов» (Илья Запорожец)
Ілля, я - як сіра постать у парку. І мене сіризна зовнішня влаштовує. Будь ласка, не кличте мене у жовте. А крила змаліли. Це вікове. Ирина Мадрига 21.11.2011 22:38 • Заявить о нарушении
Ну, це зовсім даремно. По вихідних варто йти до парку, щоб відчути поміж сірих постатей свою неповторність:)
Передавайте синові від мене велике й середечне вітання:) Ирина Мадрига 21.11.2011 22:55 Заявить о нарушении
спасибо за визит, Ира, я пропадаю на полтавщине: http://blog.poltava.pl.ua/author/zaporozhec/
учора сніх посипав найтендітніше уроду, невпевненість і ласку тож годі й нарікати, що розтанув швидко Илья Запорожец 21.11.2011 23:13 Заявить о нарушении
Найтендітніші дотики, про які Ви пишете, Ілля, бувають дуже пекучими.
А в блог заглянула. Завтра обов"язково почитаю уважно. Ирина Мадрига 21.11.2011 23:19 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
