Рецензия на «Гайiнинi радощi» (Петро Домаха)
Файно, пане Петре! Ото Ваші жінки - пальця в рот не клади:) А наші при мені такого майже не говорять, нікого й описати так мальовничо:) Уявіть: вчора натрапила в своєму поході до лісу одразу на п"ятьох лелек - походжали по відкритому плато. А ось на старій водонапірній башті, що поряд з нашим будинком, цьогоріч чомусь немає дзьобастих пожильців. Гадаю, щось чи хтось їх звідти "виселив". Башта стоїть на території обласного дитячого будинку, певно, там вирішили, що бусли вже забагато до них дітей наносили, а там, як і повсюдно, скорочення персоналу:) Ирина Мадрига 25.04.2011 19:22 • Заявить о нарушении
На заводі газорозрядних ламп свого часу працювало більше трьох тисяч жіночок. Є з кого вибирати колоритних персонажів. Люблю, шаную їх. Та і як то не описувати? Адже вони увібрали гуртом до легень не одну тону шкідливих ртутних випарів. А щоб "видихати" - не вистачить і кількох життів.
Дякую, пані Ірино за відгук. Ви так ніжно й дотепно говорите про буслів. Може птахам не видно згори, що то за "будинок". Петро Домаха 25.04.2011 21:55 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
