Стихiя i поза нею

Часом здається, ніби я порушила якесь правило і через те покарана.Але якщо ніколи не живеш за правилами, то хіба можна їх порушувати? А тоді й покарання ,наче у байці Глібова: "І щуку кинули у річку".Отак і я живу в своїй стихії отримую по носі, коли порушую незрозумілі правила, але це вже давно не боляче. А жити в місці, де хворі - нормальні,а здорових намагаються зробити хворими, як каже Валентин Лученко, якось незручно.Де тебе примушують любити нелюбих і називають це толерантністю, де рибка клює лише на збочену наживку, де ходять по колу, виспівуючи мантри злочинам супроти людства і людяності, де творча права цінується нижче праці сторожа.А якщо хтось скаже, що все так було досі, то я знайду сили відповісти: ні, не було.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 26.12.2012. Горностай у снiгу
• 25.12.2012. Активне пiзнання
• 24.12.2012. Стихiя i поза нею
• 22.12.2012. Мистецтво бесiди
• 21.12.2012. Память про зиму
• 20.12.2012. Львiв i Ерусалим
• 19.12.2012. Дiм дивних дiтей
• 18.12.2012. 33- й
• 17.12.2012. Снiг i бiла ружа
• 16.12.2012. Щоденник
• 15.12.2012. Годинник
• 13.12.2012. Школа спiву
• 12.12.2012. Буддизм
• 06.12.2012. Холодно
• 05.12.2012. Закон iменування
• 03.12.2012. Анатомiя мови
• 01.12.2012. Мутацiя