Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/07/28/1007
Звучали вдалині трембіти,
це так вони вітали літо,
що полонинським назоветься
і квітолітом усміхнеться.
Вівчарів на полонину проведуть
а восени додому ждуть,
на полонині літувати,
овечок допоможуть доглядати.
Чугайстер та ще мавки лісові,
хоча стосунки у них нелегкі,
та якщо спільна є в усіх мета,
сваритися не слід ні раз, ні два.
Пастух хороший береже овець
і не чекає, що ухопить грець
ні вовка, ні собаку злу,
глядіти слід вівцю.
По капцях видно пастуха
і по розмові, а яка мета?
Розумну мову, хто знайшов,
той скарб, насправді, віднайшов.
Повітруля угорі літала,
із хмар усе спостерігала,
звідти хустиночку скидала
і припинити вимагала.
Свара сил лісових між собою
закінчується шкодою такою,
що переможців не буває,
тільки вовки овець тягають.
Якщо мета – овечок захищати
і в боротьбі перемагати,
у мові розум віднайди,
цей скарб храни.
Трембіти вдалині звучали
і квітоліто знов тривало,
а усі сили лісові
вітають літа дні.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/07/31/897
30.07.2019.
Світлина автора.
гори Карпати,
Петрос і Говерла.