Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/07/28/785
Квітоліто усміхалось,
зелом-травами гойдалось
і ростило рясні квіти,
доглядались наче діти.
Густі травоньки косили,
у стіжки їх приносили,
тепер сонцю в них ховатись,
аромату розвіватись.
А по горах, а по долах -
корівоньки круторогі,
на схилах пасуть травичку
і йдуть пити до потічку.
Вітер хмари приганяє,
небо у хмарах ховає,
дрібний дощик випадав,
знову далі пролітав.
Тепер далі квітоліто
і трава висока, й квіти.
поливали їх дощі,
квітоліту час цвісти.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/07/30/900
24.07.2019-28.07.2019.
Світлина автора.
Гори Карпати.