..........Такими словами закінчив один з своїх останніх творів великий російський поет.
За його життям поетичний твір під назвою "Я памятник себе воздвиг" опубліковано не було.
Його підготував до публікації і відтворив на сторінках одного з журналів поет Жуковський.
Це сталось тільки через чотири роки після тієї трагічної дуелі, в якій Пушкін загинув.
Великий російський поет був улюбленим літератором серед десятків мільонів читачів по всім колишнім нашим просторам. Але тепер, в 21 столітті, через приблизно 10 років після початку цього століття з'явились якісь покидьки в місті Одесі, де Пушкін прожив деякий час. Вони намазали свастику на пам'ятнику Олександру Сергійовичу.
......... Чи дурість це?
Ні, це не дурість - це знак біди.
Приблизно такий же знак біди, але не дурість, як смажити яєчню на Вічному Вогні біля пам'ятника Невідомому солдату.
І такий вкрай дикий випадок мав місце в новітній історії "незалежної держави" України.
......... В Одесу привезли мощі святого Пантелеймона.
Журналістка закликає людей прийти поклонитися мощам.
Я прочитав таке, і мороз пробіг по шкірі.
Як це? Це ж дикість якась!
Але пишуть про це тепер на повному серйозі.
"Святий Пантелеймон вважається головним покровителем лікарів і хворих.
Він здатний зцілити практично всі хвороби".
Чи се дурість, чи шо? Ні, це не дурість, це - морок.
Морок середньовіччя, як і спалення відьом на вогнищах.
......... Ох, який до нас час приходить - Час Первісного Безумства.
Час невігластва.
Чи не оспорювать це?
Ні, вважаю злочинним, якщо розумні люди будуть мовчати проти безумства.
Поет міг бути вище дурнів, він - пам'ятник розуму.
Але живі люди розум зобов'язані відстоювати.
......... У тлумачному словнику Ушакова (словник російської мови) читаємо:
"Мощі - це висохлі залишки людського тіла, що муміфіковані внаслідок перебування в сухому грунті.
Вони видаються церквою (переважно православною та католицькою) за нетлінні останки так званих святих з метою релігійного обману".
........ "Святі, за вченням православної церкви, це люди, які внаслідок свого праведного життя, подвигів або мучеництва во славу Бога після смерті зробилися заступниками людей перед Богом".
Церква вшановує їх щорічними спогадами, святами, творенням в ім'я їх храмів.
Протестанти ж, на відміну від православних християн, відкидають шанування і призивання святих, як посередників між Богом і віруючими"
......... Ось як, я цього не знав.
Я не знав такого за протестантами.
Ач які - в Бога вірують, а в святі мощі - ні.
Тут у них розбіжність.
Втім, серед віруючих в Бога ну просто дуже багато всіляких розбіжностей.
......... І добре, що з дитинства не знав, що треба поклонятися муміям.
......... Як же треба викладати хлопцям та дівчатам історію народів?
Інших та свого...
І яка вона повинна бути - Історія Світу?
Як не плодити дурнів?
Питання це незабаром може встати на весь свій грізний зріст.
Або вже стоїть.
"А морок повзе: то атомний розпад, то душ розпад ... ", - сказав, як висновок, поет і письменник Володимир Солоухін.
.........."Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа,
Вознесся выше он главою непокорной
Александрийского столпа.
.........."Нет, весь я не умру - душа в заветной лире
Мой прах переживет и тленья убежит -
И славен буду я, доколь в подлунном мире
Жив будет хоть один пиит.
.........."Слух обо мне пройдет по всей Руси великой,
И назовет меня всяк сущий в ней язык,
И гордый внук славян, и финн, и ныне дикой
Тунгуз, и друг степей калмык.
.........."И долго буду тем любезен я народу,
Что чувства добрые я лирой пробуждая,
Что в мой жестокой век восславил я Свободу
И милость к падшим призывал.
.........."Веленью божию, о муза, будь послушна,
Обиды не страшась, не требуя венца,
Хвалу и клевету приемли равнодушно,
И НЕ ОСПОРИВАЙ ГЛУПЦА".
........................... Олександр Сергійович Пушкін - великий російський поет та письменник
........................... (1799 - 1837)
* * *
Примечание: эта миниатюра переведена мною на украинский язык с моего же рассказика на русском языке "Не оспоривай глупца" [http://www.proza.ru/2012/02/03/345]