Монтажникам комп’ютерних мереж
Девіз людей – „ сильніш, бистріше, вище ”.
Наскільки мудро це, то не мені судить.
Та Піонерам, тим, що йдуть туди де вітер свище,
Завжди кажу: „ Нехай не згасне мить ”.
Не порухом чарівної правиці,
В реальність втілюють розмиті міражі,
І не молитвою до божої десниці,
Із марева проекту до новітньої межі.
Був би клієнт, хоч від самого Бога,
Чи в Рай, а чи й до Пекла б потягли,
І чим, і як, та що дорога ...
Все би зуміли, встигли б і змогли .
Легкі на зліт, ні сну і ні спокою,
Сьогодні тут, а завтра може там,
Лиш помахають з ходу Вам рукою,
А кабінетний спокій ... - хоч Тобі віддам.
Яке там „от” і „до”, як треба значить треба,
Ще сонце не зійшло, чи то давно вже спить,
Скажіть, змонтують лінки** до самого неба,
У чудернацьку зоряну блакить.
Без них загинули Атланта, Рим і Троя,
І Третій Рейх і навіть "еСеСеР",
І Білу Гейцу теж, мабуть, нема спокою,
Якщо зачмихав професійний волонтер.
Кому вони потрібні Інтернети й Гігабайти**,
У бочку засолить, чи так кому віддать,
Якщо не буде їх кому й куди подати,
І більш того, ще і заклімпувать**.
Без нагород, а на обід – гірок*** і кусень сала,
Буває, правда, й те, ну ... чим запить,
І слово до душі, і Муза не змовчала,
А за заслуги хай вже інший хто кричить.
„Contra spem spero !”* – „без надії сподіваюсь!”,
У краще їх життя, у їх сталеву волю,
Бо й я у творчу цю професію кохаюсь.
Ми здатні грати більш значимі ролі.
Хоч мало їх – на пальцях полічити,
Хоч мало їх – для них немає меж.
Цю Оду їм я хочу присвятити –
Монтажникам комп’ютерних мереж.**
* (латинь) - „без надії сподіваюсь”
** - професійні терміни.
***(народне) - огірок
30 . 01 . 2005
*************************************************************