Приймаки
Звір в лісі,
Має теплу нору.
У птаха – чисте,
Затишне кубельце.
Хто би і нас куди
Позвав до двору.
Від розпачу
Болить і ниє серце.
Нам би в куточку
Тихо примоститись,
На ласку Вашу,
Недалеко ж до біди.
І крихту з Вашого стола,
Стакан води напитись ...
Бо неприкаяні снуємо ми
Туди – сюди.
А може, все ж, прибити нас,
Доки не оперились.
Допоки ще слабкі,
І ікла замалі,
Щоб з часом не зреклись,
В горлянку не вчепились.
Таке буває часто на землі.
Шуткую. Ми,
І лагідні, і смирні.
Те, що накрапав тут,
Я знаю – не про нас.
Нехай одна сім’я,
Де дружно й мирно.
А буде жарко –
Збігаєм по квас.
травень 2005