***

Прокинувся о третій ночі - світла нема, ніякого, ані природного, ані штучного, ніде, навіть і ліхтарі на вулиці вимкнено, тільки десь аж на перетинах Тарасівської з іншими вулицями блимають вогні світлофорів - червоний... жовтий... зелений... знову жовтий. Спати вже ніяк. Засвітив свічку, заварив кави, сів на підлозі на кухні - чухаю за вухом Тоню, що вмостилася на моїх ногах і вже знову спить, сьорбаю каву та перечитую "Осінь патріарха", за яку зачепився ще вчора поночі. А книжки зазвичай якось додатково віддячують, коли читати їх отак, у силуваному затишку. Так і цього разу сталося. Ось, дивіться, у що мене носом тицьнув Маркес! - у те, яким дивним чином іноді переплітаються такі різні тексти - поетичний і прозаічний, рознесені в часі та просторі, розділені континентами, океанами та кордонами, як мовними, так і державними - переплітаються та одне без одного вже не спримаються, не розуміються:
"...наче образ із сновидіння, відбитий у дзеркалі іншого сновидіння..."
Габріель Гарсія Маркес, "Осінь патріарха", 1975, переклад з іспанської Сергія Борщевського і Світлани Жолоб // Всесвіт - №1-3 - 1978.
"Снилось мне, что я умру,
умер я и мне приснилось:
кто-то плачет на ветру,
чье-то сердце притомилось..."
Александр Кабанов, 2015 (в кн.: Алекcандр Кабанов. На языке врага. Серия “Сафари”. – Харків, Фоліо. – 2017

Другие статьи в литературном дневнике:

• 03.02.2023. ***