Василь Симоненко

Василина Иванина: литературный дневник


Самотність
...
Часом я самотній, ніби Крузо,
Виглядаю з-за обрію кораблів.
І думка безпорадно грузне
В клейкім баговинні слів.


На своєму дикому острові
В шкірянці з убитих надій
Штрикаю небо очима гострими:
— Де ти, П’ятнице мій? —


Залпи відчаю рвуться з горла,
Гуркотять у байдужу даль:
— Пошли мені, Боже, хоч ворога,
Коли друга послати жаль!


24.09.1962



м




Другие статьи в литературном дневнике:

  • 24.06.2020. Василь Симоненко