***

Василина Иванина: литературный дневник

Свої слова читаю як чужі:
вони, прийшовши з осені без тебе,
покраяли на жовте листя небо,
холодні, як опівночі ножі.
Вологі очі... ні, це тільки дим,—
це палять листя... Враз пороша біла
цю осінь закляла, заговорила!..
Заговорила голосом твоїм.
Ігор Римарук



Чорна чаша наповнена вщерть,
і воістину нас небагато, —
що ж сорочку, пошиту на смерть,
одягаєш на свято?


Перевідано друзів і рід…
сатаніють в кишені дукати —
ти виходиш у світ із воріт
воріженька свойого шукати,


щоби ніч празникову оцю
з ним удвох протинятись шинками
й наостанок шматками свинцю
обмінятись, немов крашанками…



Другие статьи в литературном дневнике: