***

Василина Иванина: литературный дневник

Ми ніколи не знаємо, прощаючись із людьми, коли ще їх побачимо.


Ми ніколи не знаємо, чи ще почуємо чийсь голос. Принаймні телефонний. Ніколи не буваємо готовими до смерті, зречення, чийогось безнадійного відчуження


Степан Процюк
http://blogs.tvi.ua/2013/06/30/proschannya



Другие статьи в литературном дневнике: