В якусь миттєвість топовий сарказм відносно освіченої людини перетворюється на топовий ідеалізм.
До книг, а також просунутих освітніх онлайнресурсів, до фізкультури й спорту, а також альтернативних відгалужень ЗСЖ це має небиякий стосунок.
Звісно, нонконформіст-ідеаліст, так само як "темний тевтонський геній" - це такі собі соціальні конструкти. Людині, яка усвідомлює себе як особистість, значно легше жити (та чи цікавіше?), коли є можливість бути як відокремленою (як герої Гессе, Кафки, Пруста), так і неперевершено зануреними у водоворот подій (герої Джека Лондона, Роберта Желязни тощо). Хто з літературних персонажів світу усвідомлював себе саме як конструкт? Частково - це навіть позірно не дуже рефлективні жінки та дівчата зі Всесвіту Джен Ейр. Частково - такі завсідники поетичного Олімпу, як ліричні герої та наратори Поля Елюара, наратори у Всесвіті Данте Аліг'єрі тощо.
Ідеалізувати свій життєвий шлях, будуючи з нього легенду - це і є прояв людської природи. Перетворювати неможливе на можливе з урахуванням наслідків - так само.
Коли ми говоримо про Данте, йдеться не тільки про вибудову моральності, а ще й про красу сонетів, їхню непереможну милозвучність. Вміння будувати несуперечливий світ, принципово глибоке знання етносів, природних явищ, сакральних та світських прецедентних текстів, етикету, філософії - це і є ключовими причинами того, що видатний письменник, філософ, поет, ерудит став позачасовим культурним артефактом.
Пристрасть до слова, що, подібно до ліхтарів, може і освітлювати шлях, і зводити на манівці, та тільки нікого не лишає осторонь, піднесла Данте на три Олімпи водночас - і філософії, і прози, і поезії. До чого тут ЗСЖ та інші інчстоуни (тобто невеличкі кроки в саморозвитку)?
Потрібно піднести престиж ідеї внутрішньої гармонії. Консолідованим є тільки те суспільство, в якому на інтелектуальну працю зважають, підтримують та плекають її. Інчстоуни наші, за які кожен із нас так старанно себе винагороджує, щастя, зіткане з дрібниць, неабияк залежать від того, скільки книг на полицях, які вони, чи можна обирати більше їх, складних та якісних, чи дозволяють як мікросоціум, так і референтна група, і макросоціум ставитись до творчості не як до забаганки, а як до неумовчного життєдайного джерела.