Дві Сороки сиділи на високій вербі і голосно сварилися на Дятла, який своєю азбукою Морзе заважає спати, на Горобців, які голосним щебетом відволікають від...та від чого завгодно, на Бобрів, до речі, пліткарки ще не придумали, чим же їм заважають ці водяні будівельники, але це було неважливо.
В кімнаті, де спали Кузька з Рижим, було відчинене вікно і наші приятелі прокинулись від цього шаленого крику. Кіт незадоволено пробурчав, що впіймає цих скандалісток і повисмикує їм хвости. Розсудливий Кузька посміхнувся і заспокоїв приятеля, мовляв, що з них взяти, пішли краще провідаємо нашого дорогого друга.
Взагалі то коту виходити нікуди не хотілось, але думки про смачний сніданок допомогли вилізти з лежаночки, пригладити свій чубчик і вуса і "всьо, я готовий, пішли".
А на вулиці...на вулиці було так дзвінко, так ароматно і по-весняному святково! Небо щасливо милувалося своєю яскравою прозорістю в ще холодних глибинах річки, Сонечко весело виблискувало, натерте м'якенькою хмаринкою Квітнем, заклопотані пташки голосно щебетали, будуючи кожна своє гніздечко.
А під старою ялиною їх вже чекав господар-яскравий і ароматний Квітень, веснянкуватий шатен з фіалковими очима і романтичним настроєм.
Кіт, після обіймів і привітань, звичайно, відразу поцікавився, чи готовий сніданок. На Кузьку, який робив "страшні" очі, наш Рижий не звертав уваги, а господар, посміхаючись, запросив друзів до хатинки, бо все було готово.
Омлет, сметанка, млинці...кіт задоволено розмістився на м'якенькому стільці, не забувши, правда, домогти сісти за стіл Кузьці.
Після сніданку Квітень, Художник і Парфюмер, запросив друзів до своєї майстерні, де з розмаїття мережив, оксамиту, золотих ниток творилося чарівне диво.
Квітень чаклував з ніжним мереживом, одягаючи нетерплячі дерева: ранні сливи і невеличкі вишеньки замріяно слухають компліменти від поважних Джмеликів і чекають на дзвінких трудолюбивих подружок-Бджілок. З чарівної скриньки наш мрійник-Парфюмер дістав кришталевий флакончик з ніжним ароматом юності і ось неперевершений тонкий шлейф ліг на плечі білосніжних дерев.
Галявинку, що затишно розмістилася між стрункими берізками і старою ялиною, Квітень вкрив оксамитовим пледом зеленого кольору. На цей яскравий килим, сміючись, вибігли веселі і сором'язливі Фіалки, жовтенькі "жаб'ячі" квіти, різнокольорові дрібненькі квіточки. У Рижого аж в очах зарябіло від такої пишноти і йому неодмінно знадобилось повалятись між усміхнених Фіалок.
Кіт трохи покатався по траві, аж раптом помітив червоних жучків, які грілись на сонечку. Кузька, підійшовши, привітався з малими і трохи потеревенив з ними, розпитуючи про останні новини. Рижий аж задрімати встиг під цю розмову, але "спав і курей бачив", як казала старенька сусідка і як тільки Квітень запропонував пончики з молоком, ну щоб перекусити, наш хитрун відразу розплющив очі.
Хлопці посідали на величезному пенькові і з задоволенням ласували свіжими і солодкими пончиками, які мама-Мишка турботливо приготувала.
"Ну що, підкріпились",-запитав Квітень і повів друзів помагати Хазяйці садити цибулю. Кузька старанно вибирав невеличкі цибулинки, слідкував, щоб їй було зручно і комфортно, а Рижий, занудьгувавши, вирішив стати мисливцем і пішов ловити Джмеля. На щастя, Квітень вчасно помітив цю халепу і легенько махнув гілочкою-Джміль полетів по своїх справах, а кіт вислухав лекцію про те, щоб було б, якби ця "пригода" йому вдалася.
За турботами і витівками друзі не помітили, як Вечір виткав свій фірмовий шифоновий палантин і турботливо закутав ним все навкруги. Тонкий елегантний Місяць в компанії Зірок легковажно виплив на оксамитово-прохолодне Небо. Летючі Миші розпочали свої нічні танці, радіючи Весні і теплу. А наш Маестро подарував вечірній неперевершений аромат і запрошує всіх бажаючих насолодитись квітневою мелодією.
В будиночку під старою ялиною чути веселий сміх: Рижий самокритично розповідає про свою невдалу мисливську спробу і прикриваючи очі, додає, який же він бовдур, що хотів зловити Джмеля.
Голосний регіт чути далеко, аж до річки, там уже почалися репетиції хору Жабинського. Мале Жабеня трохи заздрить Кузьці і Рижому, але скоро концерт і треба вчити ноти.
Зозулька визирнула з годинника і нагадала, що вже час спати і Кузька з котом почимчикували додому, де їх чекала м'якенька лежаночка і любляча Хазяйка.