Чорна, порожня, безмовна сцена (від 15 секунд до 3,14 хвилин)
Звучить музика, що імітує рух заряджених частинок у великому адронному колайдері ВАК
До зали заходять глядачі і по мірі заповнюваності зали, вплітаються фонові голоси вищої атестаційної комісії ВАК
Звучить гітара - обов,язково якась ху*ня... і лунають голоси
- Я маю розповісти вам, сєньори, що мусимо частинку бога захистити ми від потрапляння в чорноту діри!...
- Діра, діра, діра.... - даремно сподіватись, що хтось може туди не втрапити!
- Куди?
- В діру!
- О, недолугі, ви що не знаєте, що тіко я і можу це зробити?...
- Ш..ШШШ...ш... частинка бога з нами розмовляє....
- Хто ви такі, погано бачу вас - чи невагомі ви, чи сіпані надмірно, чи мо в суперпозиції такій, що марно, я гадаю, вас прищущить?
- Ми кванти, ква-ква-кванти, сеньоре, благаємо нам дати шанс хоча б малюнький,безмежний такий шанс нам дайте й ми покажемо хозяїн хто туйво....
- А чи не охреніли ви, панове, зібравшись тутки, качать свої права, яких ви апріорі мать не можете, пускати слюні забаганок відчайдушних і смикати мене за здєсь і за божественну мою природу пускать усякії брудні чутки?
- О, ні, нічого ми такого й не хотіли, й не учиняли спротиву,а тіко задавались запитанням - що ти за чорт, скажи уголос всім?!
- Мистествознавиця я, звуть мене Наталка...
- Наталка, палка, ковирялка.....
Чується сміх від гомеричного до істеричного і зразу плач
- Та ну, та ну, та якщо так, свої яви нам нюдси
- Не можу, бо скромність покриває моє тіло як безнадія покриває мою душу та як пустопорожністю буття означується фріджідер моєї хати
- То не нальєш?
- Гаруйте, злидні, куди далі від тіла мойого і холодильник не чіпайте - допоки елєктрічество у хаті є - начхать мені на ваші скороспілі звання народних, служених, а ваші вчені ради запхайте знаєте куди самі....