Місто
наче осипане
Намистом
Витворами
Зірок
Як вирок
як больовий порог
Не бажано
Посеред ночі
Того
хто хоче
Піти
Але не в змозі
Бо винен знайти
Тих
Хто нараз при дорозі
Не може йти
Кому потрібно шукати шлях
Сьогодні
Почивших в Бозі
Кого
Так і не
Знайдуть друзі
А когось
Перестануть шукати
Бо його вже нема
Серед живих
ні в чиїсь хаті
Бо він вже десь далеко
на Небі
А на землі
Залишились тільки фото
у пилі
слід
Часу
В телефоні
В месенджерах
До рідних
Знайомих
Невчасних
Своєрідних
Створених його близькими
Та й тими
Що зараз бредуть по дорозі
Без нього
без побратима
Без того
Хто став кольором ночі
Пилом доріг
Зникаючих міст
хистом
Наступних
поколінь
сенсом
та смислом
Наснагою
Гордістю
Вічністью не схилених прапорів
Жовто-синіх знамен
на алеї
Жовтими зірками
На синьому небі
Сірими кольорами ночі
Намистом
Вгорі
Очима
Що дивляться із гори
До нас
Іскрами
Палаючих хмар
Очікуючи
Свій час
В передчутті закату
Дякую, тобі за все,
Брате!
березень, 2024, Харків.