Ось так несподівано, нібито під дотиком пера, розгортається безсоромно-яскрава юність.
Виникає слушне запитання: а далі що? Яка справа забере стільки енергії й дасть стільки можливостей, скільки красне письменство?
Чи буде сон прозорим та легким, чи пожвавішають усупереч зовнішньому хаосу рухи, залишиться в серці віра в найкраще, чи то хтось жбурне її у вікно?
Знову й знову перед очима виринають такі вітринно-зразкові обличчя. За суперечливістю рис - гостинність, за легкою ходою - роки тренувань.
Наші митці - теж героїні та герої. Наше життя - це дивовижно спокусливий мікс із волі, що рясно струмує, немов річка, та чужих доль (а подекуди вони непоборно яскраві).
Ось ніч падає тонким серпанком на плечі, ти пишеш. Ти пишеш і тоді, коли гуркіт авто перетинається з гучномовцями, ти пишеш у метро, в крамниці, в готелі, кав'ярні. Ти пишеш не задля вивільнення з пут болю, а задля створення твого персонального Мису Доброї Надії. Може, ви згадаєте, на мапі бува такий.
Небо пише, й пише воно так незалежно та бурхливо, що за тонесенькими клаптиками перистих хмар лишаються його такі мерехтливі й оманливі риси. Здійнявши голову колись дуже давно, ти знову бачиш його реліктові кунеїформи. Небо та клинопис -метафори цінностей на тлі тисячоліть.
Як жили люди минулого, що їх випробовувало небо? Чи вважали вони себе пензлями в руках богів? Небо - це легкість, це такі чарівні й остаточно здійсненні обіцянки, це наші мрії, які конвертуються в дива. Небо, яке танцює з темрявою й тишею.
Скільки б не було юностей навкруги, всі вони мають ґало сяйного натхнення.
#essay #celestial #European_values
#do_not_alterate #uniqueness
2024