Знання та віра.
Любий читач, коли ти прочитаєш декілька рядків цієї статті, то зрозумієш, що вона написана не професіоналом. Зовсім ні. Ці рядочки, написанні звичайною людиною, про незвичайні події, що відбуваються довкола людства, від того самого моменту як Бог, сотворив Землю і Всесвіт, який довкола нас.
Натомість, хтось скаже, що Всесвіт з'явився коли мільярди років тому був великий вибух. І ось після цих слів і почне відкриватись суть моєї статті. Знання і віра, інколи вони дуже пов'язані між собою, настільки, що і не зрозумієш, де одне, а де інше.
Почну з головного. Стосовно тих подій, які відкриває людству Біблія, на самому початку життя людини на землі, стався нерівноцінний обмін. Людина віддала вічне життя за для того, щоб мати знання, які можуть зробити її богом: "але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, відкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро та зло»." (1М 3:5). Ці слова сказав змій до Єви.
З того моменту, коли перші люди повірили дияволу більше ніж Богу, людство отримало "незалежність" у своїх розсудах і в своєму виборі. Звісно це був важливий шлях до самопорозуміння і до самостійного вивчення Всесвіту. Але якою ціною. Адже жага знань, яка стала причиною розриву відносин людини з Творцем, з часом призвела до того, що ми маємо з вами зараз: світ, що дрижить від страху третьої світової війни.
Яка ж нам користь від тих знань, які віддаляють людину від Бога. І чи є вона?
Розмірковуючи над цим питанням, я дійшов висновку, що найбільшим "привілеєм" знань, які отримала людина - це незалежність від Творця. Людина побачила в собі міць і силу необхідні для панування світом. Але для того щоб це стало можливим, всі інші сили окрім науки мали зникнути із свідомості людства. І взагалі все повинне зникнути окрім випадкового вибуху мільярди років тому. Так почалась наша нова історія - без Бога, тільки ми.
Ми стали людьми, створеними випадково, для невідомої нам цілі. Так, без сумніву ці нові знання відкрили нам безліч перспектив, для саморозвитку, і наука стала тою вежею, яку згідно Біблії, люди почали будувати у древньому Вавілоні. Та ідея і те насіння, що було посіяно сатаною в сердце Єви, виросло в плоди зневіри, настільки великої, що людина поставила себе вище за все і всіх.
Не даремно в Біблії написано: "немає нічого нового під Сонцем". Можливо тому люди і намагаються відірватись від сонця, розглядаючи інші зорі в телескоп.
Людство розщепили атом і перемогло безліч хвороб. Та розщеплений атом, вбив у Хіросимі людей, а хвороби з'являються інші і аптеки з'являються швидше ніж гриби. Ми придумали собі історію, яка має мільярди років у минулому і стільки ж у майбутньому, але чомусь не розуміємо, що людині немає статку з таким коротким життям з тих мільярдів що попереду.
Ми збагачуємо свої знання пригнічуючи наше духовне. І все частіше задоволення своїх нинішніх бажань ставимо на перше місце. А на що ж іще варто розтрачувати таке коротке життя. Наші цілі не в багатомільярдному майбутньому, вони зовсім поруч.
Людина яка виникла випадково в результаті еволюції перестала бути досконалою і наука почала її вдосконалювати. Там де були він і вона, з'явилося воно... А ще з'явились фантасти, які відкривають людям примарні горизонти багатоліття і панування не лише на Землі а й у безкінечному Всесвіті.
І все це в майбутньому. А наразі, що жебрак, що мільярдер, досі ще знаходять свій останній притулок хто в домовині а хтось і в скриньці для праху. "З праху ми взяті і в прах повертаємось". Та оптимісти від науки заспокоюють потерпіть, скоро буде краще. Але для кого краще - для пращура, який внаслідок людської еволюції стане можливо напівлюдиною, напівмашиною без гендерних признаків?
І ось ми дійшли моменту, коли вся наша порожня віра у знання показала своє безсиля, щось змінити для окремої людини в даний проміжок часу для більшості людей у цьому світі. Незалежність від Бога призвела до катастроф світового масштабу, а людське життя - тому що виникло випадково - знецінилось. Ми стали всього навсього купкою атомів, яка з часом розпадеться і все...
А нащо тоді наші біль і страждання. А нащо тоді такі неймовірні світанки і цей прекрасний солов'їний спів. І навіщо ми ненавидимо і - що саме головне - навіщо нам любов.
І навіщо помирав Ісус Христос?!
Знання дали людині велику могутність і в своїй уяві, ми стали вищими за Бога-Творця якого принизили до ролі випадковості. Та Він все одно не перестав нас любити. Бог Отець, хоче, щоб ми - Його діти навернулись до Нього.
Наш Господь, пропонує нам набагато більше ніж ми можемо собі уявити, або ж більше за те, що ми можемо дослідити своїм розумом. І ціна, за те що дає Бог, зовсім невелика - людські знання в обмін на живу, діючу в наших сердцях віру в Нього яка починаєть з довіри Богу і Його слову, що записане в Біблії.
Отже перед кожним з нас ваги... З однієї сторони наука, а з другої померлий за нас і воскреслий заради нас Ісус Христос. Саме в Ньому, найбільше за все, відкрився нам Бог.
І саме в Ньому - зоря нового життя яке може розпочатись сьогодні - змінюючи нас на краще. Бо ж через Ісуса Христа ми воскресаємо з купки атомів у Боже творіння - створене для вічного життя. І що нам вже до тих мільярдів років, їх стає замало для тих хто знову повірить Богу.