3.1. Виникнення князівств Волинь та Галичина.
3.2. Утворення Галицько-Волинської держави.
3.3. Данило Галицький.
3.4. Занепад Галицько-Волинської держави.
3.5. Значення Галицько-Волинської держави.
3. 1. ВИНИКНЕННЯ КНЯЗІВСТВ ВОЛИНЬ ТА ГАЛИЧ.
ЧЕРВЛЕНА (або – ЧЕРВОНА) РУСЬ, як здавна називалися західно-українські землі - Волинь та Галич, що входили до Київської держави, підкорялися великому князю Київському. З розпадом Київської Русі над Бугом виникло ВОЛИНСЬКЕ князівство зі столицею у Володимирі, а над Дністром - ГАЛИЦЬКЕ князівство. Центр – місто Галич.
У Галичині князював рід Ростиславичів, який вів тяжку боротьбу з сусідами - мадярами (уграми) та поляками. Ті довгий час намагалися захопити галичанські землі. Зміцнення Галичини відбулося за князя ВОЛОДИМИРА (1124-1153 рр.) Енергійний і рішучий князь зумів захистити свою землю від іноземних загарбників і сильно зміцнив столицю Галич, зробивши його великим торговим центром. Річкою Дністер галицькі кораблі йшли до Чорного моря і потім до Греції, а до Галича приїздили купці з інших країн.
Син Володимира ЯРОСЛАВ (1153-1187 рр.) за великий розум був прозваний ОСЬМОМИСЛОМ. Він вважався наймогутнішим галицьким князем, бо неодноразово перемагав найбільшого ворога слов”ян - половців і постійно розширяв землі свого князівство, включивши до його складу території понад Дунаєм.
3.2. УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
Після смерті останнього князя з роду Ростиславичів, Галицьке князівство перейшло під владу волинського князя РОМАНА МСТИСЛАВИЧА, який володарював з 1199 по 1205 рік. Він у 1199 році об”єднав Галич і Волинь, створивши ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКУ державу, і започаткував нову правлячу династію РОМАНИЧІВ. Під владою Романа незабаром опинилася значна кількість західних земель Київської Русі: Волинь, Галичина, Поділля, Буковина.
Київське князівство в той час уже було в занепаді і поділене на дрібні частини. Київські князі визнали над собою владу Романа у 1201 р. З метою укріплення одноособової влади, Роман Мстиславич почав боротьбу проти місцевих бояр, з якими розправлявся досить суворо. Одних карав на смерть, інших вигоняв з краю і таким чином намагався досягти самодержавної влади.
Поставивши за мету розширити свої володіння на захід, Роман Мстиславич почав війну з поляками. Спочатку війна шла з успіхом і галицько-волинські війська дійшли до Вісли. Але під час походу Роман із своїм загоном під Завихвостом попав у засідку до польських військ і був убитий у 1205 р.
3. 3. ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ.
Роман залишив двох малих синів ДАНИЛА і ВАСИЛЬКА. Скориставших загибеллю князя, бояри, що тяготилися його владою, вигнали з князівства малолітніх синів разом з матір”ю і взяли владу до свої рук. Боярське правління на Галичині характеризується феодальними війнами, які тривали майже 30 років. Галицька земля неодноразово переходила з рук одних князьків чи бояр до інших. А тим часом ворожі сусіди - поляки і мадьяри, захопили столиці Галич і Володимир, намагаючись поневолити всю Галичину і Волинь.
Сини Романа Мстиславича за цей час виросли, змужніли і почали боротьбу за спадщину батька. Серед братів особливо виділився Данило, якого згодом прозвали ГАЛИЦЬКИМ. Спираючись на підтримку дрібних і середніх феодалів, які більш за все постраждали під час міжусобиць, Данило зумів приборкати бояр, повернув від іноземців Галич і Володимир у 1238 році, почав впорядковувати свою землю, відновивши єдине Галицько-Волинське князівство. У 1240 р. він захопив Київ і поставив там свого воєводу Дмитра, який потім хоробро захищав місто від монголо-татарських військ.
Монголо-татарська навала нанесла величезну шкоду Галицько-Волинському князівству, але не вона призвела до знищення спадкоємиці Київської Русі, а зрадницька політика галицько-волинських можновладців - нащадків великого князя Данили Галицького.
Данило Галицький.
Данило Галицький (1201–1264 роки життя) виявився не тільки великим воїном, але й великим будівничим. Він будував нові міста, які заселяв ремісниками, торговими людьми. Тоді було засновано міста Львів і Холм. На вільні землі запрошували переселенців із сусідніх регіонів. Розвивалися зовнішні зв”язки - з Візантією, Болгарією, Угорщиною, Німеччиною, Чехією та іншими країнами Європи.
Галицько - Волинське князівство, як спадкоємиця Київської Русі, стало складовою частиною європейської торгової системи. У к.ХІІІ ст. в державі існувало майже 80 міст, серед яких найбільшими були Володимир, Галич, Луцьк, Львів, Перемишль та ін.
Державна влада знаходилася у руках великого Галицько-Волинського князя, який керував країною через державний апарат. У великих містах управляли призначенні князем посадники. Із заснуванням м. Львів був введений місцевий герб - зображення золотого льва на блакитному фоні.
Після зруйнування монголо-татарами у 1240 р. Києва, завойовники пішли походом на Галич і Волинь. Тут вони зруйнували багато міст і пограбували західноукраїнські землі. Данило Романович в цей час з невеличкою дружиною перебував в Угорщині. Його сім”я і брат Василько втекли до Польщі і переховувалися там. Князь Данило знайшов сім”ю і брата та повернувся з ними на розорену галицько-волинську землю вже після того, як монголо-татари пішли далі на захід.
Поки Данило був відсутній, бояри позахоплювали спустошені військом Батия села і міста. Незабаром князь з дружиною приборкав їх і все це знову повернув собі. У зв”язку з тим, що столиця князівства знаходилася у руїнах, він переніс столицю до м. Холм. Але влада його тепер була незаконною, бо землі вже належали монголо-татарським владикам.
Незабаром Данило Романович поїхав до Золотої Орди, де пройшов через ряд принижень, але отримав від хана Батия ярлик, який давав законний дозвіл на князівство у своїй землі.
Повернувшись додому, він починає готуватися до боротьби з ворогом. Були відбудовані зруйновані міста, побудовані нові, відновлені укріплення. Данило організовує нове військо, але він розумів, що тільки силою свого війська подолати монголо-татарів неможливо.
Тоді Данило Галицький звертається до правителів західних держав з ідеєю хрестового походу проти монголо-татарів. З цією пропозицією він звертається до папи римського Інокентія. Той обіцяє Данилові поміч усіх західних держав у нелегкій боротьбі і запропонував йому навіть королівську корону. Але за це папа вимагав, щоб ПРАВОСЛАВНИЙ народ західноукраїнських земель ПРИЙНЯВ КАТОЛИЦЬКУ ВІРУ і підкорився папі римському.
Данило Галицький погодився. Але йшов час, а папа Інокентій нічого не робив, щоб виконати свої обіцянки. Данило, не дочекавшись допомоги з боку західних держав, розірвав відносини з Римом. Тільки через 7 років після початку переговорів у 1253 р. папа римський видав буллу (соборне посланіє) до християн Європи, де закликав їх вирушити у хрестовий похід проти монголо-татарів. Незабаром він направив до Данила свого легата з короною, знову пропонуючи стати королем при попередній умові.
Данило Романович спочатку не хотів коронуватися, але польські князі його умовили. У 1255 р. без великої пишноти, без з”їзду князів папський легат Опіз коронував українського князя у м.Дрогичин. Тепер Данило Галицький почав зватися королем Руським.
Хрестовий похід європейських держав проти монголо-татарів так і не відбувся. В той же час монголо-татарське військо на чолі з полководцем Бурундаєм прийшло знову на Галичину. Данило не мав сили чинити опір і ПІДКОРИВСЯ хану Батию. Більше того, на вимогу Бурундая він направив свого брата Василька з військом на допомогу монголо-татарам, які вирушили на Литву. Об”єднане військо призвело до великої руйнації Литви.
У 1261 р. Бурундай звелів Данилові поруйнувати усі укріплення міст, що були ним збудовані. Данило, не отримавши від західних держав ніякої допомоги, повинен був знову підкоритися монголо-татарам. За його наказом порозкопували вали, позасипали рови, зруйнували фортеці у Львові, Стожці, Луцьку, Кремінці, Володимирі та ін. містах. Збереглися укріплення тільки у м.Холм, який не здався завойовникам. Тут деякий час перебував Данило Галицький, король Руський. Помер він у 1264 р. і похований у холмській церкві Богородиці.
3. 4. ЗАНЕПАД ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
Після смерті Данила владу на Галичині та Холмщині одержав його син ЛЕВ (1264-1301 рр.), а на Волині брат Василько. Лев намагався продовжувати політику свого батька. Він приєднав до Галичини Люблінську землю, яку здобув від поляків, а від мадьяр - Закарпаття. Князь Василько віддавав перевагу не війнам, а книгам, які часто сам переписував, а потім передавав різним церквам.
Після їх смерті син Льва ЮРІЙ І (1301-1308 рр.) об”єднав Галичину і Волинь. Як і Данило, він прийняв титул короля. Літописець так нам його описує: „Юрій був муж добрий, ласкавий і для духовенства щедрий; за його князювання Руська земля тішилася спокоєм і славилася своїм багацтвом”.
Сини Юрія АНДРІЙ і ЛЕВ князювали разом (1308-1323 ?рр.). Вони вступили в союз з Прусією, Польщею, Литвою. Їх сестра Марія була одружена з польським (Мазовецьким) князем Тройденом, щоб бути ближче до Польщі, бо найблищий сусід - Литва була ненадійним союзником. Там добре пам”тали, якому роззоренню піддали Литву князь Василько з Бурундаєм.
Історик Микола Аркас стверджує відносно Андрія і Лева: „Коли саме, де і як вони померли – невідомо”. Після їх смерті нащадків чоловічої статі роду Романичів не залишилося. Тому покликали на князівство сина сестри Марії, Болеслава Тройденовича. Той був католиком і вихований у кращих польских традиціях.
Новий галицько-волинський князь перейшов на православіє і став зватися ЮРІЄМ ІІ (1323-1340 рр.). Хоч князь прийняв православіє, в душі і в поведінці залишився католиком і польським шляхтичем. Він одружився з дочкою литовського князя Гедиміна. Тому вплив Польші та Литви, а також чехів і німців, яких до себе закликав Юрій ІІ, у князівстві був значний. Це дуже не подобалося народові, ремісникам, купцям та й боярам теж. Хоч Юрій ІІ вважався православним, але тримався католицтва, опирався на чужинців, чинив над своїми людьми насильство.
Наслідком такої політики стало те, що у 1340 р. Юрія ІІ отруїли представники із його найблищого оточення. З його смертю ЗАКІНЧИВСЯ РІД РОМАНИЧІВ у Галичині і ПЕРЕСТАЛА ІСНУВАТИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА.
На протязі 1352-1387 рр. Польща захопила Галичину і Холмщину, а до Великого князівства Литовського відійшли Волинь і Берестейські землі. Сучасна Буковина і землі між Дністром і Прутом опинилися у складі Молдавського князівства, яке сформувалося саме в цей час.
3.5. ЗНАЧЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
Галицько-Волинська держава відіграла певну історичну роль. Вона об”єднала багато земель Київської Русі після її розпаду внаслідок княжих міжусобиць та під навалою монголо-татарів. Деякий час навіть включала Київщину з містом Київ. І ще деякий час намагалася вести боротьбу з азіатськими завойовниками.
Русько-українська держава існувала після знищення Київської Русі, як її нащадок, ще понад 100 років і стала політичним центром для західних руських земель. Данило Галицький навіть отримав титул короля Руського. Галицько-Волинська держава зміцнила північно-західні, західні та південні межі своєї території, поширила кордони до гирла Дунаю. Налагодила значні зв”язки з західно-європейським світом.
Але тяжіння нащадків Данила Галицького до Західних країн і католіцизму призвело до нерівноправних відносин між Заходом і Галицько-Волинськими землями. Врешті-решт, династія загинула, а Червона Русь була захоплена Польщею та Литвою, які принесли для місцевого населення нове ярмо гноблення і ліквідували навіть назву країни.