ДАЛI БУДЕ???

 

                «Брудна душа чистіш брудного нашого єства!»
                - настирливо й набридливо волає моє «Я»

     Я лише дитина в розгубленості, що стоїть перед залишками майбутнього. І добре, що не називають мене вчителем за древність мого слова і моїх інстинктивних несвідомих думок.

    Є моменти, коли ти обов'язково маєш піти в тінь — як на сцені життя. Це питання великої делікатності та великої культури. Потрібно давати від себе відпочити. Прекрасне відчуття: знаходишся трішки осторонь, стежиш за всім, вимовиш чудову коротку фразу — і знову осторонь.               
    Але звідки в мене оселилось почуття провини? Звідки? Не знаю! Вигадувати не буду. Бо одного разу приходить воно і саднить у грудях, і нікуди від цього не подітися. Це схоже на дитинство – на беззахисне дитинство.    

     Понад NN років тому, єдиною метою я був змушений відволікти  мізки від думок про свою нікчемність. Почав писати. Вже знав, що треба бути послідовним. І, написавши щось під назвою «Підсумки», далі жити вже незручно.

      Залишилося не так багато людей, які не лише знали мене особисто, а й мене читали. І безглуздо шкодувати, що ви не розуміли і не знаєте всього багатства, яке приховуває моя пам'ять. Якби ви знали хоча б соту частину того, що я знаю, ви б замучили мене питаннями про життя... про смерть… про друзів… 

  Колючий лютий і знобливий вітер,
Сльозьми стікає із обличчя мокрий сніг,
і знаєш, що людини вже нема на світі,
і – почуття, шо розминувся з ним навік.

Хай хто, - дитинства друг чи ледь знайомий.
Він зник і все. Пішов туди, де рівні всі,
де юність не ховається в альбоми,
і тишу лиш порушують ворони й солов'ї.

Смуткуєш ти і правду злу ти знаєш, -
то залишки думок. Ти шапку смикаеш і мнеш.
Ось тільки відчуття не відпускає, -
він осторонь стоїть і дивиться на тебе, ніби зве.
 
     Але існує одна цікава ідіома - "Не died with his boots on!"  Про таку смерть говорять схвально: - "Помер у чоботях!" (поправлю про себе - "I died in one shoe" - ...в одному черевику) Так говорять про людину, яка працює ДО КІНЦЯ! Тобто вона ніколи не піде в нікуди.
      Додам латиною з елегії Проперція: Letum non omnia finit! - Зі смертю все НЕ кінчається!

      ЧИТАЙТЕ! ДУМАЙТЕ! ЖИВІТЬ! ДАЛІ БУДЕ!!!

- «ФІЛОСОФСЬКИЙ ПАРОМ або ВІДГОЛОСКИ ДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО»
(зі старих блокнотів-записників 1970 -2020 р.р.)