Події відбуваються наприкінці ХVI століття в околицях містечка Гайсин на Поділлі. Головні герої повісті хлопчик Іванко Гардовий та його батько запорізький козак Самійло.
На село Красне, в якому мешкає сім’я Гардових, напали кримські татари. Іванко саме йшов в ліс за грибами. Його покликали менші хлопці, які вирили в лісі землянку. Діти спостерігають бій, помічають пораненого козака, допомагають йому непомітно добратися до лісу. Всі разом ховаються в землянці, вночі Іванко вибирається по воду. Діти лікують козака, але він помирає. Лядське військо відбиває кримчаків, жителі ховають козака.
Напередодні 1580-го року братчики привозять до Красного важкопораненого козака Трохима Бойчука. Від нього Гардові дізнались, що на Різдво приїде Самійло. Дружина Марія, дочка Оріяна і син Іванко чекають на приїзд батька.
Батько приїздить на Різдво. Самійло провідує пораненого Трохима. Там він розповідає односельцям про останні події в світі.
Самійло знайомиться із сотником Бандуркою із свити козацького гетьмана Оришевського. В кареті гетьмана зламалося колесо, і Самійло знайомить сотника з майстром Коберником, який робить колеса. Разом з козаками вони виготовили нове колесо і полагодили карету.
Самійло знову приїздить додому вже на Юрія-змієборця. Сім’я з ранку вийшла в поле, вигнали корову. Батьки розповідають дітям, що і як треба робити в цей день.
Татари нападають на село. Іванко ховається в печері на березі річки. Ординці вбивають старшого сина козака Сашка Сомика, інших дітей беруть в ясир. Потрапляє в полон й Оріяна. Батьки й односельці женуться за людоловами, наздоганяють тих біля переправи і відбивають дітей.
Гетьман відправляє сотника Бандурку на Південний Буг зустріти кораблі з порохом для гайсинської залоги, а також частину особистих скарбів гетьмана. На зворотному шляху дорогу їм перетинають татари, які палять і грабують села Червінки і Черненки. Козаки підірвали міст до села Дмитренки, потім дамбу в селі Куна, допомагають втекти місцевим жителям. Скарб гетьмана довелося втопити в криниці.
Іванко з батьком косять траву, помічають татар і ховаються в землянці яку викопав Іванко. Самійло вибирається і підриває запаси пороху ординців. Цим він попереджає людей в селі. Козаки з артилерією відбивають напад кримчаків.
Татари встигають підпалити село. Горить хата місцевого глитая Гергуленко, який колись був козаком. Люди не хочуть допомагати Гергуленкам, і ті від’їжджають з Красного до Гайсина.
Марія Гардова с Трохимом шукають Самійла з Іванком. Наступного дня люди перекривають хати, дахи яких згоріли. Трохим пропонує Гардовим перебратися жити до нього, бо їх хата згоріла, а в Трохима татари під час нападу вбили батьків.
На початку зими Самійло приїздить додому. Вони з сином їдуть в ліс за дровами. Самійла ловлять арканом татари, але Іванко вбиває їх з лука. Вони з батьком встигають попередити село про новий напад кримчаків. На цей раз татар дуже багато – три тисячі. Жителів врятували гайдуки з Гранова, які повертались з купцями з Німеччини.
Полонені татари розповідають сотнику Бандурці, що вони так часто нападають на Красне за наказом мурзи Перекопського каймаканства Айдарова, щоб знищити Самійла Гардового і всю його родину за те, що в битві при Молодях Самійло зарубав старшого, улюбленого сина і спадкоємця мурзи. Хто вбив сина розповів мурзі полонений Андрій Гергуленко. За це його нагородили грішми і відпустили з полону.
Сотник посилає козаків на пошуки Гергуленка. Козаки виносять вирок – скарати зрадника на горло. Самійло дає зраднику шаблю і в чесному поєдинку вбиває Гергуленка.
Чоловіки перед Водохрещем збираються в хаті Бойчука, знову діляться новинами. Після цього Самійло повертається на Січ.
На Великдень Самійло приїздить додому. Сім’я йде до церкви, по дорозі говорять про відьом. Після всенощної сотник повідомляє, що біля Красного знову з’явились татари. В селі скрито розміщають тисячу реєстрових козаків з артилерією.
Напад ординців відбивають, але Самійло потрапляє в полон. Іванко з Трохимом їдуть за татарами, сподіваючись визволити його. Але обидва також потрапляють в полон. Трохим гине, але вбиває ще одного з синів мурзи.
В цей час мурза Айдаров разом з кримським ханом й іншими мурзами повертається із Стамбула, де на нараді в султана дізналися, що Туреччина планує війну з Іспанією. Султан виказав прохання вбити козацького гетьмана Оришевського, і Айдаров визвався виконати його прохання. Вражений багатствами і розкошами падишаха, його палацу, столиці, мурза хоче змінити життя – перебудувати маєток, обставити його, як в Стамбулі і зажити в розкошах.
Біля Криму на колонну татар з ясиром нападають запорожці і визволяють полонених. Козаки переслідують татар, а частина звільнених русинів знову потрапляють в полон, на цей раз до рук ногайців. Розбивши кримчаків, козаки атакують ногайців, але тих в десять разів більше. Тільки жменьці козаків вдається вийти живими з бою.
Розлючений мурза готує новий похід і сам його очолює. Татари непоміченими добираються до Красного, їм допомагає вдова Гергуленка. Мурза чекає, щоб вся родина Гардових зібралась вдома.
Козак Сашко Сомик після того, як Самійла з Іванком полонили ногайці, йшов за ними. Він звільняє з полону Самійла, потім Іванка. Дві доби, поки татари шукають їх по дорозі на Річ Посполиту, втікачі відсиджуються в іншій стороні. Сомик в цей час закуповує їжу в дорогу. Всі разом вони добираються додому.
Оришевському набридли постійні набіги ординців, великі сили козаків загнали татар до лісу. Іванко пропонує зробити «Гуляй-городи» з боковими стінами і дахом, обвішати їх кольчугами і щитами.
Козаки з селянами виготовили сорок «Гуляй-городи» і почали атаку. Козаки стріляють з мушкетів. Стріли татар ніякої шкоди козакам не завдають. Татари пішли на прорив. З «Гуляй-городів» по ним стріляють з ожиг, фальконетів і мушкетів. У важкому бою кримчаків перебили. Від рук Самійла гине мурза Азамат Айдаров.
Пройшло два роки. Хлопчики з Красного повертаються з лісу з грибами, коли на них почали полювати татари. З лісу назустріч їм виїхала козацька сотня. Козаки відбили кримчаків. Вдома Петрик дізнався, що його батько Сашко Сомик загинув.
Жителі спаленого Красного збудували нове містечко Киселин. Полонених татар обміняли на русинів. Ділявер Айдаров посів місце батька. Його мати перетворила родовий маєток в квітучий сад.
Син майстра Коберника Мирослав посватав Оріяну, і вони одружились.
Козаки Самійло Гардовий і Вітер важко поранені в бою. Коли їм стало трохи легше, вони приїхали доліковуватись до Киселина. Там Самійло дізнається, що Іванко записався в реєстрове козацтво. Батько дуже незадоволений, бо хотів, щоб син став запорозьким козаком. Іванко показав Петрику Сомику свою землянку. Вітер навчає Петрика військовим навичкам, а ще вивчає турецьку і татарську мови.
Кримський хан нагадує Діляверу про обіцянку батька вбити гетьмана Оришевського. Син обіцяє виконати обіцянку батька. Вин посилає на гайсинщину загін, але гетьман в цей час знаходиться в Києві. На місці залишають потурнаків і десяток татар для виконання завдання. В ясир попадає Петрик Сомик, проте він зміг втекти і попередити козаків, де шукати татар. Частину бранців вдалося звільнити.
На Киселин нападають татари. В цей час Оріяна народила двійко хлопчиків.
Козаки Бандурки влаштовують нову заставу. Але на них нападають ординці, пропали Іванко Гардовий і десятник Мотало, решту козаків кримчаки вбили. Татари нападають на околиці Гайсина. Граф Ясінський потрапляє в полон.
Самійло повертається на Січ. Одразу їде сторожувати на сигнальну вежу, де попадає в полон до кримчаків.
Петрик в лісі натрапив на табір потурнаків. Він повідомив про це поручика Яновського, і козаки частину потурнаків перебили, частину полонили. Також звільнили дівчат, яких потурнаки з татарами викрали для продажу. Від полонених козаки довідались, що є ще потурнаки і десяток татар, які шукають гетьманський скарб.
Яновський з Бандуркою створюють новий підрозділ з самих кращих реєстрових козаків для виконання особливо важливих завдань. Перше завдання – знайти і перебити решту потурнаків. Козаків в рази менше, тому вони вдаються до хитрощів – беруть у звіринці Яновського ручного ведмедя і випускають його біля табору потурнаків. Ті розділяються, і козаки по частинам всіх їх вбивають і полонять.
Петрика купують на невільницькому ринку і везуть в Туреччину. На галері старший наглядач бере його в помічники, оскільки хлопчик трохи володіє турецькою і татарською мовами. Під час роздачі їжі і води гребцям, Петрик пізнає серед рабів графа Ясінського, Іванка і Самійла Гардових, і головне – свого батька! Виявляється, він не загинув, а потрапив в полон.
Самійло просить хлопця знайти напилки або ножівку по металу, щоб розрізати залізний ланцюг, яким з’єднані всі гребці. Це дозволить їм організувати бунт і втечу.
Петрику вдається взяти в старшого наглядача, який п’яний заснув, ключі від замків до ланцюгів. Він передає ключі гребцям, приносить десяток шабель. Звільнившись, козаки перебили яничарів, охоронців, турецьких моряків і бомбардирів.
Виявилось, що Сашка Сомика і ще десяток веслярів продали спагії з міста Дубровник в Далмації. Дізнавшись, що на борту є алкоголь, більшість русинів напиваються. На наступний день всі миються, стрижуться, голяться, перуть і лагодять одяг.
Самійло з сином, Петриком, графом Ясінським і трьома козаками, з якими він веслував одним веслом, вирішують висадитись в Далмації, щоб врятувати Сашка Сомика й інших козаків. На човні вони пливуть до берега.
На галеру із звільненими русинами нападають венеційські військові кораблі і топлять її. Всіх вцілілих козаків і дітей беруть в полон. Потім розбираються, що це не турки і на березі відпускають їх.
Самійло з товаришами добираються до Далмації. Вони ховаються в лісах навколо Дубровника, знаходять і звільняють Сашка й інших полонених. Сашко і ще кілька звільнених настільки кволі і хворі, що не можуть вирушати в путь. Самійло вирішує залишатись на місці стільки скільки треба для того, щоб козаки одужали і набрались сил.
Петрик зустрічається з батьком. Турки шукають втікачів, але не знаходять.
До табору русинів прийшли сербські гайдуки, які борються з османами. Серед них є колишній запорожець Архип Таран. Гайдуки перевезли русинів в безпечне місце.
Коли Сомик з товаришами вилікувались, козаки повертаються в Дубровник, щоб вбити командира яничарів і взяти у спагії коней. Яничари швидко виявили, що в їх казармі сторонні і організовують погоню. Самійло озброєний дворучним мечем стримує їх на вузькій вулиці міста.
Козаки повертаються за ним верхи і допомагають йому втекти. Але яничари на конях переслідують їх. Коли козаки з гайдуками скачуть по мосту через річку Крка, стався поштовх землетрусу. Частина мосту і кілька гайдуків впали у воду. Від куль яничарів гинуть ще декілька гайдуків і козаків.
Козаки спрямовують табун спагії на яничарів. Він змітає переслідувачів, і втікачам вдається відірватися. Козаки прощаються і розлучаються з гайдуками. Архип залишається з русинами як провідник.
На козаків натрапив загін на чолі із спагією. Під час нерівного бою по туркам почали стріляти ще дві сотні козаків, що були на каторзі разом з іншими і яких висадили на берег венеціанці.
Іванко пропонує перед тим, як перейти на територію Венеційської республіки звільнити із полону побільше русинів. Шість груп козаків повертаються до Дубровника, де звільняють майже двісті невільників, палять три військові галери, вбивають спагію і його охоронців.
Яничари наздоганяють козаків на кордоні, але ті підпиляли дерев’яний міст і скинули його у воду разом з переслідувачами. Козаки починають марш додому. Намісник Османської імперії вирішає не ставити до відома начальство у Стамбулі про те, що сталось в Дубровнику.
Козаки повернулись додому, граф Ясінський гостює у графа Яновського. Самійло з Іванком зустрічаються із Марією, Оріяною й її чоловіком, дітками Оріяни. Все село слухає розповідь Сашка Сомика про пригоди в неволі.
Помирає король Речі Посполитої Стефан Баторій. Гетьман Оришевський їде на сейм з вибору нового короля, і по дорозі заїжджає в Гайсин. Там на нього скоюють замах два потурнаки, але гетьмана рятує сотник Бандурка.
Монахи з Лядського монастиря везуть до нової церкви, побудованої козаками в Кисляку церковне начиння. На них нападають татари, які вирішили скористатись тим, що король помер, і пограбувати королівство. Кримчаки вбили монахів, але ті встигли втопити все начиння в річці. Новий підрозділ Бандурки перебив цих ординців.
Самійло вирішує повертатись на Січ. Разом з ним їде Іванко, зять Мирослав і замалим не половина чоловіків села Кисляк.
По дорозі на Січ селяни на чолі з Самійлом наткнулись на великий загін кримчаків. Вони прийняли бій, і загинули б в ньому, якби їм на допомогу не прийшов такий же загін селян із села Леухи, який також добирається на Запорізьку Січ. Разом вони ідуть далі.
На Січі вони говорять, що хочуть стати козаками. Кошовий отаман приймає їх в Низове козацтво, і пропонує створити нові курені – Кисляківський і Левушківський. Курінним отаманом Кисляківського куреня стає Самійло.
Повість закінчується зустріччю старих побратимів – тих, що повернулись з неволі з тими, хто ще вцілів на Січі.