У полі, яке орали Ніка й Ганнуся,
Росла конюшина. Не помилюся,
Сказавши, шо пропадав на ледащо,
Деінде працюючи, та не за абищо,
Той, хто ділив міркою поле,
Яке орали Ніка й Ганнуся.
Його Землемірство сидів попідтиння,
Вантажив розверсті квітки в павутиння,
Не помічаючи срібла й смарагдових конюшин
На шатах Ніки й Ганнусі.
Про це міг волати кожен аршин,
Та плівку сховали давно в крепдешин
Ті, хто ретельно й давно майстрували драбину
До будинку Його-Землемірства-та-Сина,
Який пантрували чомусь
Ніка й Ганнуся.
Ніка й Ганнуся в такім однострої
Гортали тихенько старезні сувої,
Шукаючи сотні імен таємних
Його Землемірства.
Сувій велетенський,
А поруч - погризена шашелем висока драбина,
Яка привела Землемірство-і-сина
До зали тромбонів, трембіт та гобоїв.
Тихенько пронесли ті гості з собою
Лапку кроля, фіолетові шати,
Що в них цікавезно всю молодь повчати.
На них чатували у ямі оркестру
Драбина, секстант, від верстата турбіна,
Та чіп із навушників Землемірова сина.
Навколо тих зал шумували берези
Й тополі, от тільки на розум тверезий
Під небом відкритим не треба з собою
У тубусі чорнім тримати сувої.
Можливо, ті літери шашель поточить,
Або тінь кроля щось комусь напророчить,
Чи, може, примхливі були понад міру
Ті сни розпашілі писця-ювеліра,
Який попідтиння, все ж злий та тверезий,
Ліпив до баштанів насіння берези
Та плавив під Місяцем срібним ті тези,
Що їх так ховала Ганнуся в сувої,
Навушники знов прихопивши з собою.
Вона не любила чужого насіння,
Надмірних пліток, суму та голосіння,
Панглос, рудих мідій та чорних сувоїв,
Які неодмінно носила з собою.
Дивують панянок оманливі шати:
Сидить попідтиння розумний, багатий,
І знов починає їм щось віщувати.
І Ніка, й Ганнуся відчули тремтіння
У залі оркестру. Початок семестру
Ховав таємниці із префіксом "екстра",
Смарагдові шати та пульсу тремтіння,
Сувої, гобої, палітру та рашпіль,
Палаци, мости та затінені башти.
Навколо - тюрбани, мости та фонтани,
Картини, палітри, цитати, індикти,
Мереживо слів, чорний тубус мовчання,
Короткі стрічки, довгий шурхіт вагання,
Таланти, ваганти, секстанти, сувоЇ,
Нова навігація, кава з собою,
Каа у прольоті, мутанти і шашель,
Високі драбини, індастріал, рашпіль,
Угіддя незгоди, примарність природи,
Затерті слова та нові електроди,
Польоти Гудіні, мудрець попідтиння,
Ясний краєвид, навшпинькові створіння.
Тверезі шукали пристойного місця,
Притомного слова, захмарності істин,
І тільки чомусь замовкали трембіти,
Коли у дівчат червоніли ланіти.
Захланні мости прагнуть перебудови,
Ще хтось переписує істини слово,
В смарагді - вся правда,
А міць - в діаманті,
І лиш аметист захищає вагантів,
Які свої голови ділять, мов поле,
Де дух, віра й буква цвірінькають кролем.