Отак бува - їдеш у справі по мінуції та реляції, ажно підступний підлабузник супостата, пошепки тебе кленучи й бажаючи мізерії, пуска поголос про "хибне твоє мечтаніє" здобути прееміненцію, плута на дороговказі сигни, напуча нарід супроти тебе, твоє мешканє й недолугість, негречність підносить, справу добру й слушну не привітить та із любомудра ліпить ігнорамуса. Тої поговірки суєтність душу гнітить, тож і компанієць із маштальні на тебе кирпу гне, вередує й зневажить...
У миті ці серце пнеться лозою до куншту, в нім шукаючи од мирського бешкету й кривди високого прихистку й для оковиду назданія.
То хто мені закида пишнословні палінодії, крає словорізцем риси виду, ганить потерчам оди й високі петиції, за чистомовність та жарозвучність кресало словесне нових генерацій вкрива ущімленням за маєтність, од потички усної хилиться, листи непоступно крає, уника одвертості, пломінь чуття свого нівелює й нітить, радощі товариства омина, на обачність посилаючись, вираз живий зве химерним пишнолюбством, потугу волі й віри в потомність дає на похухнаніє, той чи собі правицю не відтина?
Одверніться од непозірних балачок, у корінні старовини істину плекаючи, не йміть відрази й до витвору інженерного преслічності. Офіру долі не одхиляючи, яснозорість та міри сенс клейнодом понадобрійно несіть, жаглик натхнення роздмухаючи, лементу болю в собі не душіть, тож і приятелювання незлостиве пантруючи, йміть віру реалії, приснонадійності розвою сприяючи.
#guidelines #social_science #rhetoric