Змерзлi пальцi нотатки

Марина Чиянова
Парадокси світського суспільства: ніхто не скаже тобі, що ти розпорошуєш свій талант. Шурхотітимуть натомість ледь чутно за спиною: "Це вже не та людина".

Час, присвячений пошуку знань, не тільки винагороджує нас. Часто саме обізнаність призводить до страждань.

Сяйво знань деякі з нас оминають, аби в ньому не помічати своїх недоліків.

Оптимальний стан свідомості - той, у якому розум серця не бачить, або воно суто механістично качає кров, не піддаючись оманам та пристрастям.

Жити за межами чужих очікувань та звичних соціальних ролей можливо, але це ризиковано та дорого. Після імені в списку контактів у телефонах знайомих вказується професія. Ми вразливі саме в період її зміни. В ці миттєвості, які інколи затягуються на місяці, ми навіть для себе тимчасово стаємо "ніким". Так і дійсно якісна освіта завжди слідує законам природи, допомагаючи птасі розправити крила, а ящірці - відростити новий хвіст, і не цураючись мутантів - можливо, вони є дивовижним феноменом.

Існує яскрава монета незалежності. Її темний бік - у нас можуть вбачати вар'ятів та причинних.

Багатій боїться, що журналісти збиратимуть на нього компромат. Дехто із них питає, що робити саме їм, аби жити так само.

Кохання - це прості, але переконливі дії. "Допоможи мені себе відбудувати".

Екзистенційна дихотомія - знати правду й знайти їй застосунок або жити спокійно, вдаючи, що стандартного життєвого сценарію тобі вдосталь.

Перефразування діалогів з відомих фільмів.

Наступна книга виринає з уяви ще тоді, коли перша лежить собі тихенько перезрілим паперовим ембріоном у глибинах нонконформістських видавництв. Вони, ці тексти, бажаючи живитися від непередбачуваних реалій, тебе саму перетворюють на тінь образів, тез та сюжетів. Ти танеш як жінка, як членкиня родини, як коліжанка, як елемент суспільства. Ти стаєш ласим до фактів, інстинктивно гнучким, але таким щирим у своєму настирливому голоді диким звіром. Йдеться не про години чи тижні - інколи навіть півсекунди важать. Так ти знаходиш чи то слоган, чи то нетривіальний троп, чи то малесенький коан, сама наявність якого підсолоджує похмурі ранки. Цей образ мандруватиме за тобою довго, як за маленькою дівчинкою - її друг-кролик Пантуфль. Кролик уявний, а творчі світи - реальні.