Взрывы снарядов уже не пугают,
Ни рёв самолётов над головой.
Мне страшно, что в гневе сердца утопают,
Пропитаны этой войной.
Вид автоматов в ступор не вводит,
Форма чужая не вызовет страх.
Мне страшно лишь думать, что происходит
В наших избитых сердцах..
Скоро конец, или это начало?
Кто победит и какою ценой?
Губы сжимались, а сердце кричало,
Убитое этой войной.
Йдемо брат на брата - і вже не брати ми..
Ми разом разп'яли Христа, ти і я.
Він плаче за нами і плаче за ними,
Крізь форму Він бачить серця.
Чи зможу я так? Чи зможу любити?
Коли з новим серцем ти встанеш з колін,
Чи зможу обняти і щиро простити?
Так, як простив мене Він.
Вбиті тіла - то не так вже і страшно.
Рано чи пізно, помрем я і ти.
Та серед війни, Боже мій, як же важко
В серці Любов зберегти.