В гості до Січня завітали Морози-старий Морозище і зовсім юний Морозець. У юного Мороза в скрині, кришталевій елегантній скрині, був тонкий льодок, мереживні хустинки, легкий Сніжок і такий собі зимовий легенький вітерець.
Розкривши скриню, Морозець дістав чарівну паличку і почав творити дива. Вийняв-обережно!-крихкий льодок і розкинув його по річці, вкривши темну воду лише понад берегом. Трохи подумав і ось вже легкі мережива прикрашають гілки дерев і кущів, запрошуючи нас у святкову містерію.
З відчиненої скрині, сміючись і кокетуючи, визирнули юні Сніжинки-розправляючи свої пишні платтячка і поправляючи корони, дівчатка закружлялись в вальсі.
А Морозець, добряче попрацювавши, вирішив зазирнути в гості, тим більше що Січень вже чекав на порозі своєї гостинної хатки. Друзі пригощалися молочним коктейлем і ванільним морозивом з шоколадною крихтою і полуничним сиропом.
А надвечір, відпочивши, важко ступаючи, з великою і зовсім не елегантною скринею прийшов старий Мороз. Якщо юний Морозець був одягнений в легковажну світло-сіру кожушинку і звичайні валяночки, то старий Морозенко вбрався в теплого кожуха, теплу шапку з рукавицями і дуже товсті валянки.
А скриня, що ж у ній? Ой, а там! Поряд зі скринею ніхто не міг знаходитися довго, бо таким лютим холодом від неї віяло-все живе завмирало. Розкрив Морозище скриню, вийняв дуже міцний лід, кинув його на річку-приходьте, рибалки, робіть ополонки !
Далі дістав гірлянди з бурульок і розвісив їх під стріхами-мовляв, дивіться, люди, на оцю красу.
Змахнув чарівною паличкою і ось вже на небі жодної Хмари, а на темно-синьому оксамиті Зорі яскраво поблискують, милуються своїм відображенням в льодяному дзеркалі.
Ходить Морозенко, постукує своєю палицею, розганяє все живе в теплі домівки, зазирає у вікна-а там ялинки з вогниками та яскравими кульками, діти граються, мами вечерю готують. Аж раптом...Мороз аж прислухався-якісь незрозумілі звуки і дитячий сміх! То дітвора, радіючи погоді і міцному льоду на річці, взяли ковзани і клюшки, поділились на команди і ось вам хокейний матч.
Вечір. Повний ясний Місяць, дивуючись, спостерігає за тією грою, заливаючи річку яскравим світлом.
Старий Мороз так зацікавився матчем, що ледь не забув про запрошення на молочний коктейль від Січня, та господар і не образився, бо й сам охоче приєднався до цієї невеличкої групки болільників.