***

«Слава Твоєї Божої вічності».

Я знаю, що ще не сказилась
З Тобою,ще трохи, лишилось
І в, мріях,літають фанфари
В реаліях,горять мости
І видно,як,стукає пульс
Тривають,безбашенні чвари
У мозоку,зимні,примари
Від тонкощів,тріскає лед
А сердце Твое кажє
Тільки вперед
З Тобою,Боженька,
У містику сердце лунає

Ми, я, Ти, десь тут,зависли
У Твоему містичному сні
Розплющені,у неволі
В яскравій позиції
В твоему,далекому полі
Мов, квітки зарі
Які, ледь,і раптом,проснулись
І ще не очухались,в долі
Своєї,на місті, мрії
По Божому світі,пройшлися
І там, де й, Твоя,Божа милисть,очухалися
Тріпалося,сердце,жагою,минучей
Твоєї,по Божому,слову вершилось
І квітла,весна,в душі
Ясною,красою,любовію,журчав
Твій голос,Божий і довелося
Розтанути,людям у, сердці,направді
Що б славу Твою Божєнька,в вічності,зміцнити.

4.1.24.Глубокий поклон Всевышнему что в сердце Чайтанье , Антарьями . а так же всем простым искренним душам за вдохновение при наборе этих стихов.

К. Р.