А сніг ішов. Тримався за дерева,
Чіплявся за розхристані кущі.
Неначе відчував - в нім є потреба
Розтоптаній, знедоленій душі.
Душі Землі. Яку катують війни
І спалюють пожежі лісові.
О, скільки літ вона прийма в обійми
Всі болісні проблеми вікові!
Розтоптана, розстріляна, продажна, -
Не з волі власної,а від самих людей,
Як рідна мати, знов стає відважно,
На захист всіх народжених дітей.
А повесні відроджується знову,
Відновлює шляхи, якими йти.
Лягає сніг на землю, як основа,
Як еталон земної чистоти.